Стемковська Ірина

старший викладач кафедри обліку і аудиту

Стемковський Віталій

слухач магістратури

ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»

м. Бережани

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

З метою ведення обліку основних засобів і складання звітності, планування їх відтворення, проведення переоцінок та інвентаризацій у практиці необхідно якимось чином згрупувати об’єкти основних засобів за окремими ознаками у однорідні групи, тобто класифікувати. Під класифікацією основних засобів слід розуміти групування їх за певними ознаками в якісно однорідні групи. Класифікація полегшує поточний облік основних засобів, спрощує складання звітності про наявність та рух основних засобів. Існує декілька ознак, за якими можна класифікувати основні засоби.

В. П. Завгородний і В. Я. Савченко зводять класифікацію основних засобів тільки до однієї їхньої ознаки – «у залежності від характеру участі основних фондів у процесі розширеного відтворення» й підрозділяють за цією ознакою на виробничі й невиробничі основні засоби.

Більш детальну класифікацію пропонує у своїх роботах Н. М. Ткаченко [4, с. 140]. Автор групує основні засоби: за функціональним призначенням (виробничі, невиробничі), за галузями народного господарства (промисловість, будівництво, сільське господарство і т.д.), за натурально-матеріальним складом або видами, за ступенем використання (діючі, недіючі, запасні) й приналежності (власні, орендовані).

За функціональним призначенням основні засоби поділяються на групи: виробничі і невиробничі. До складу виробничих основних засобів належать засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню у сфері матеріального виробництва. На відміну від виробничих, невиробничі основні засоби не беруть безпосередньої участі у процесі матеріального виробництва й призначені, в основному, для обслуговування житлового та комунального господарств, забезпечення культурно-побутових потреб населення у невиробничій сфері тощо.

За приналежністю основні засоби поділяються на власні і орендовані. Власні засоби повністю належать даному підприємству і відображаються в балансі і звітності підприємства. Орендовані – це ті засоби, які належать підприємству лише на термін оренди і в балансі та звітності не відображаються.

За ступенем використання у виробничій і господарській діяльності основні засоби поділяються на діючі та недіючі. До діючих основних фондів відносяться ті, які знаходяться в експлуатації, у тому числі ті, які тимчасово не використовуються або здані в оренду іншим підприємствам на договірних засадах. До недіючих основних засобів відносяться ті, які знаходяться в резерві.

За галузями народного господарства основні виробничі засоби поділяються на такі, які використовуються у промисловості, сільському господарстві, транспорті, будівництві, торгівлі, лісовому господарстві та інших видах діяльності сфери матеріального виробництва, а також у житлово-комунальному господарстві, охороні здоров’я, фізичній культурі, соціальному забезпеченні, освіті, культурі, мистецтві, науці тощо.

Для планування, обліку, аудиту та аналізу найбільше значення має класифікація основних засобів, яка передбачена П(С)БО №7 «Основні засоби». Відповідно до даного П(С)БО основні засоби поділяються на такі групи: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом; будівлі, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби [3].

МСБО 16 не містить вимог щодо класифікації основних засобів, але передбачають їх розподіл на такі класи:  земля, будівлі, автотранспорт, машини і устаткування, літаки, кораблі, меблі і приладдя, офісне обладнання [1].

Згідно Податкового кодексу України основні засоби підлягають розподілу за такими групами: група 1 – земельні ділянки, група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом, група 3 – будівлі,  споруди, передавальні пристрої, група 4 – машини та обладнання, група 5 – транспортні засоби, група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі), група 7 – тварини, група 8 – багаторічні насадження, група 9 – інші основні засоби, група 10 – бібліотечні фонди, група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи, група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди, група 13 – природні ресурси, група 14 – інвентарна тара, група 15 – предмети прокату, група 16 – довгострокові біологічні активи [2].

Отже, згідно з Податковим кодексом основні засоби поділено на 16 груп. По суті, це ті самі групи, що і в П(С)БО 7 «Основні засоби». Відмінність полягає у тому, що у ПКУ встановлено мінімально допустимі строки корисного використання, тобто строк використання окремих груп основних засобів не може бути менший, ніж це встановлено кодексом.

Література

1. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» від 1.01.2009 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/ document/ 92427/МСБО_16.р^.
2. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-ІІІ // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsl7link1 /JF5H901V.html.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 року № 92 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
4. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: [підруч.] / Н. М. Ткаченко. – 6-те вид. – К.: Видавництво А.С.К., 2005. – 784 с.