Христенко Галина

к.е.н., доцент

ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»

м. Бережани

РОЗВИТОК ЛОГІСТИКИ ЗЕРНОВОГО РИНКУ

Сталий розвиток агропромислового комплексу та соціально-економічне зростання країни великою мірою залежать від стану зернового господарства, яке займає чільне місце в його структурі. В сучасних умовах господарювання  одним з основних гальмівних чинників ефективного  розвитку зернового ринку є недосконала система агрологістики.

Дослідженнями встановлено, що Україна входить у десятку найбільших світових виробників зернових та в трійку найбільших експортерів зерна. Так, за результатами 2014 р. Україна займала 1-у сходинку у світовому рейтингу виробників насіння соняшника (займаючи 23% світового ринку) та експортерів соняшникової олії (26% світового ринку), а також була 3-м найбільшим експортером кукурудзи (17,6 млн т) та ячменю (4,2 млн т), і 6-м найбільшим експортером пшениці (10,5 млн т). Експорт зернових сьогодні є однією із найбільших статей українського експорту. Впродовж останнього десятиріччя експорт зернових в Україні зріс на рекордні 250% і склав 35 млн т у 2014 р., або 9 млрд дол. США, що склало 36% від загального обсягу експорту країни. Очікується, що у 2030 р. розвиток агарного сектору дозволить Україні експортувати вже 50 млн т зерна, і стати одним із найбільших світових експортерів [1].

Неефективність в організації логістичних маршрутів доставки зернових та додаткові витрати на неї значно знижують їх конкурентоздатність на світовому ринку, особливо при існуючих тенденціях падіння світових цін на зерно.

Логістичні витрати в Україні сьогодні є надзвичайно високими порівняно з її міжнародними конкурентами. Наприклад, у зерновому секторі України логістичні витрати складають 50-55 дол. США/т зерна, у той час як у Франції та Німеччині вони в середньому становлять лише 30 дол. США/т, в США - 34 дол. США/т. Як результат, аграрні виробники в Україні щороку втрачають прибутків як мінімум на суму біля 600 млн дол. Оскільки транспортування зернових обходиться їм в середньому на 20 дол. США/т дорожче, ніж конкурентам. Ця різниця є потенційним джерелом збільшення доходів та інвестицій у сільське господарство [1; 2].

Рис.1. Витрати на логістику пшениці, дол. США/т

Джерело: Звіт Світового банку «Перехід на вищий щабель: рекомендації зі вдосконалення системи зернової логістики в Україні».

Якби окрім виключно логістики вітчизняні аграрії могли таку ж частку від світової ціни як, наприклад, фермери в США (98% проти 60-68% в Україні), будучи більш конкурентними з точки зору якості продукції і умов поставки, то їх додатковий доход міг би становити вже 1600 млн дол. Це стало б значною підтримкою для вітчизняного агросектору, оскільки ця сума є трохи більшою за весь обсяг інвестицій, здійснених у агросекторі України у 2014 році (1400 млн дол. США) [1].

Основними проблемами, що впливають на високу вартість логістики експорту зернових в Україні є:

• наявність бар’єрів для приватних інвестицій у логістичну інфраструктуру через недосконале державне регулювання аграрного сектору;
• недостатнє використання річкового транспорту;
• брак інвестицій у розвиток залізничного транспорту, велика зношеність парку вагонів та непрозорий доступ до них у «пікові» місяці експорту зернових;
• неефективне використання інфраструктури зі зберігання та перевезення зерна, що є ключовою проблемою в логістиці зерна в Україні;
• надмірне використання автомобільного транспорту у перевезенні зернових від виробника до порту.

Неефективність української логістики та інфраструктури також відображена у низькій оцінці України за Індексом ефективності логістики (LPI) Світового банку – 2014 р. (2,98), що майже на 30 відсотків нижче за першу в рейтингу країну - Німеччину (4,12). Сусідня Польща істотно випереджає Україну за всіма компонентами LPI [2].

Слід зазначити, що неефективна логістика стає бар’єром для майбутнього зростання експорту зернових з України. Оскільки наявних потужностей з транспортування зерна лише вистачає для покриття потреб у експорті зерна на сьогодні. А вже у недалекому майбутньому експортери можуть зіткнутися з неможливістю вивезти певну частину експорту зерна за межі країни.

Таким чином, розвиток логістики зернового ринку є важливим фактором для реалізації продукції, зниження її собівартості, збільшення доходів сільськогосподарських товаровиробників, і як наслідок, забезпечення сталого розвитку зернопродуктового підкомплексу та аграрного сектора економіки.

Література

1. Науменко Д. Логістика зернових в Україні: бар’єри для росту експорту [Електронний ресурс] / Д. Науменко Режим доступу: http://lb.ua/economics/2016/08/15/342521_logistika_zernovih_ukraini.html
2. Єдина комплексна стратегія та план дій розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на 2015-2020 роки: Проект [Електронний ресурс] / [Міністерство аграрної політики та продовольства України]. – К., 2015. – Режим доступу: http://iae.faaf.org.ua/images/iae/strateg_agro_print0.pdf.