Пукас Іванна

аспірант

Науковий керівник: к.п.н., доцент Франчук Т.Й.

Кам’янець-Подільський національний університет

імені Івана Огієнка

м. Кам’янець-Подільський

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ СПЕЦІАЛІСТА

Компетентісно-орієнтований підхід до навчання визначений як пріоритетний напрям розвитку освіти в державі безвідносно до рівня та спрямованості.Поняття «компетенція», «компетентність» в освіті складне та багатовимірне, тому науковці, досліджуючи різні аспекти та ракурси компетентнісного підходу на різних рівнях освітньої діяльності, пропонують різні підходи до трактування дефініцій.

Питання компетентнісного підходу до навчання досліджували багато вітчизняних та зарубіжних учених (О.А. Андрєєв, Н.Ф. Голованова, І.А. Зимня, І.В. Родигіна, О.Я. Савченко, Г.К. Селевко, В.В. Сєріков, М.А.Холодна, А.В. Хуторський та ін.). Так, М.А.Холодна вважає, що компетентність – це особливий тип організації предметно-специфічних знань, що дозволяють приймати ефективні рішення у відповідній галузі діяльності [2, с. 207].І.В. Родигіна зазначає, що «компетентність – це не специфічні предметні вміння та навички, навіть не абстрактні загальнопредметнімисленнєві дії чи логічні операції (хоча, звісно, ґрунтується на останніх), а конкретні життєві, необхідні людині будь-якої професії, віку, сімейного стану – взагалі будь-якій людині»[1, c. 32-33].

Порівняльний аналіз найважливіших позицій у трактуваннях різних науковців дав можливість з’ясувати спільності та відмінності у їх головних характеристиках. Ми виділили два блоки аспектів, на яких базуються автори.

1. Компетентність трактується як характеристика індивіда, інтегрованого в будь-яку діяльність, як базисна риса особистості, що буде проявлятися під час будь-якого виду діяльності індивіда. Йдеться про комплекс особистісних характеристик, що формуються впродовж життя і створюють передумови до формування компетентності (комплекс відповідних цінностей, наявність високого рівня мотивації до саморозвитку, прагнення до професіоналізму в відповідній галузі, націленість на продуктивність діяльності, здатність до саморегуляції, самоаналізу, рефлексії, тощо. Отож, акцентується увага на особистісних якостях людини (учня, студента, професіонала).

2. Компетентність визначається як комплекс необхідних знань, умінь, навичок, якими володіє суб’єкт освітньої, професійної діяльності, що забезпечують її успішність. Тут за основу береться розуміння, що кожна професія і вид діяльності мають свій набір вимог до людини як суб’єкта її формування. При тому забезпечується особистісна орієнтованість знань, умінь, наявність власної методики та стилю їх використання. 

Дослідників компетентнісного підходу в освіті, професійній діяльності об’єднують наступні домінуючі характеристики поняття:

1. Суб’єктність позиції фахівця, що визначає здатність до системного, перманентного професійного, особистісного саморозвитку. Формування та розвиток професійних знань, умінь відбувається за особистісно орієнтованими технологіями, на основі «Я-концепції». Важливою є наявність чіткої професійної та життєвої позиції, сформованої на основі життєвого досвіду, загальної ерудованості, само актуалізації, тощо.

2. Варіативність. Компетентний професіонал повинен вміти адаптуватися до умов діяльності, що постійно змінюються, до конкретної ситуації, проаналізувавши її та визначивши найбільш оптимальний варіант її вирішення. Для цього він має володіти широким спектром необхідних знань, умінь та навичок, аналітичним мисленням, загальною ерудицією, тощо. За умов ринкової економіки така характеристика, як варіативність і гнучкість, динамічність професіонала стає все більш важливою.

3. Комплекс особистісних якостей, що необхідні як для компетентнісного розвитку, так і для професійної діяльності безпосередньо. Професіонал повинен володіти достатнім рівнем мотивації, бути здатним до аналітико-рефлексивної діяльності, поглибленого самоаналізу, визначення пріоритетних напрямків саморозвитку.

Отож, формування професійної компетентності спеціаліста передбачає комплексний підхід, що включає в себе професійну, особистісну та мотиваційну складові. За умови суб’єктності процесу саморозвитку, важливим є не тільки професійна складова (набуття необхідних практико-теоретичних умінь та навиків), а й особистісна. Розвиток особистісних якостей, зокрема таких як здатність до само актуалізація, рефлексії, організованість, високий рівень самоконтролю, емпатія, тощо, виводить на новий якісний рівень як процес навчання, так і рівень професійної діяльності.

Виходячи з вищезазначеного, логіка структурування процесу розвитку та саморозвитку професійної компетентності спеціаліста на етапі переходу до інноваційних освітніх стандартів повинна базуватися на наступних принципах: інтеграції професійної та особистісної складових в процесі формування та розвитку професійної компетентності спеціаліста; пріоритетностіособистісно орієнтованих освітніх технологій; забезпечення тенденції до переходу професійного розвитку у саморозвиток; формування концепції та технології професійної діяльності на основі «Я-концепції»; забезпечення орієнтації професійного розвитку на визначені критерії якості, що інтегрально визначають рівень сформованості професійної компетентності спеціаліста.

Література

1. Родигіна І.В. Компетентнісноорієнтований підхід до навчання [Текст]/ І.В. Родигіна– Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 96 с.
2. Холодная М.А. Психологияинтеллекта. Парадоксыисследования[Текст]/ М.А. Холодная– СПб.: Питер, 2002. – 272 с.