Демчишак Назар

к.е.н., доцент, доцент кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту

Львівський національний університет імені Івана Франка

м. Львів

ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ФІНАНСОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Прорахунки у процесі реалізації соціально-економічної політики в Україні упродовж останніх років зумовили суттєве відставання держави за ключовими показниками від країн єврозони. Із активізацією євроінтеграції після вступу в дію угоди про асоціацію із ЄС зростає актуальність визначення пріоритетів державного регулювання у контексті стимулювання інноваційної діяльності як основи успішного розвитку країни.

Розглянемо підходи до тлумачення інноваційної моделі розвитку. Так, М.І. Крупка у ґрунтовній науковій праці з проблем функціонування фінансово-кредитного механізму інноваційного розвитку економіки України, зазначає, що інноваційна модель розвитку економіки – це теоретичне вираження інноваційних пріоритетів, напрямів, структур, мотивацій, стратегій, механізмів тощо, які спрямовані на формування інноваційного типу розширеного відтворення національних економік [1, с. 31]. Петрина М. зазначає, що інноваційна модель розвитку економіки – це модель, яка ґрунтується безпосередньо на одержанні нових наукових результатів і їх технологічному впровадженні у виробництво, забезпечуючи приріст ВВП переважно за рахунок виробництва та реалізації наукомістких продукції та послуг, її головною метою є забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки за рахунок використання вітчизняного і світового науково-технічного та освітнього потенціалів [2, с. 36]. Також, інноваційна модель розвитку економіки розглядається як концепція, в якій визначені пріоритети та обґрунтовані якісні і кількісні критерії інноваційного напряму розвитку економіки, покладені в основу стратегічної інноваційної політики держави [3].

Розглядаючи інноваційну модель розвитку Козлова А. трактує її як “забезпечення структурних зрушень в економічному процесі країни та підвищення її технологічного рівня; її реалізація передбачає науково-дослідницьке забезпечення довгострокових програм розвитку, створення механізму фінансування нововведень, реалізацію концепцій маркетингу в підрозділах інноваційної організації, здійснення інноваційних програм, створення прогресивної системи інформаційного забезпечення, вирішення стратегічних і соціальних суспільних проблем” [4]. При цьому дослідниця, зазначає, що можна виділити  три моделі економічного розвитку країни в цілому : ресурсну, що характеризується відсталістю високотехнологічного виробництва; власне інноваційну; інтелектуально-донорську модель., яка має ознаки інноваційної моделі, однак не містить стадії виробництва, тобто ґрунтується на запозиченні високих технологій тощо [4].

Нагачевська Т.В. також акцентує увагу на понятті “інноваційна модель економічного розвитку” та тлумачить його у широкому контексті, стверджуючи, що це :          а) генерація науково-технічних нововведень, соціальних та управлінських; б) зосередження насамперед на стратегічних завданнях та налагодження системи інноваційної поведінки наскрізно, у всіх державних, підприємницьких та інших структурах суспільства; в) означає йти в ногу із передовими ланками світової економіки та виступати в спеціалізованих галузях піонером та лідером інновацій [5, с. 33-34].

Також достатньо широкою за економічним змістом є пропонована Л. Сапун дефініція, згідно якої інноваційна модель являє собою сукупність взаємозалежних та взаємодоповнюючих елементів, головними з яких є: система продукування наукових знань та інновацій; система освіти та підвищення кваліфікації; система комерціалізації наукових знань та інновацій; система використання інновацій; система управління і регулювання інноваційним розвитком економіки [6, с. 213].

         Відтак, на наш погляд, доцільно розглядати інноваційну модель соціально-економічного розвитку як теоретичне вираження пріоритетності інновацій як визначального чинника забезпечення суспільного поступу країни, що практично реалізується в межах державної політики. Таке концептуальне тлумачення дає змогу акцентувати увагу на необхідності досягнення певних соціальних результатів, в умовах відсутності яких самі по собі економічні успіхи не мають визначальної цінності.         При цьому успіх реалізації інноваційної моделі залежить від

• ефективності економічної політики, стану інноваційного підприємництва, раціональності підходів у фінансовому регулюванні інноваційної діяльності й застосуванні конкретних фінансових інструментів,
•  рівня розвитку інноваційної інфраструктури, державної підтримки пріоритетних з погляду конкурентних переваг галузей національної економіки, стану науково-технічної сфери в країні.

Література

1. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М.І. Крупка. – Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 608 с.

2. Петрина М. Базові умови створення інноваційної моделі розвитку економіки України / М. Петрина // Економіка України. – 2006. – № 8. – С.35-40.

3. Зянько В.В. Інноваційне підприємництво в Україні: монографія / В.В. Зянько. – Вінниця: Універсум, 2005. – 263 с.

4. Козлова А.І. Інноваційна модель розвитку економіки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vuzllib.su/articles/1090.

5. Нагачевська Т. Інтеграційні процеси та формування інноваційної моделі економічного розвитку України / Т. Нагачевська // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – 2008. – № 103. – C. 29-34.

6. Сапун  Л. В. Проблеми формування інноваційної моделі розвитку економіки України / Л.В. Сапун // Механізм регулювання економіки. – 2008. – № 1. – С. 212-218.