Пономаренко Оксана

к.е.н., доцент

Харківська державна зооветеринарна академія

м. Харків

АНАЛІЗ ЗАГРОЗ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ

Прогнози економічного розвитку України, зроблені міжнародними організаціями, та вітчизняними урядовими та громадськими установами, передбачають високу ймовірність реалізації загроз економічній безпеці. Крім наявних внутрішніх проблем, ситуація ускладнена ще й через зовнішню військову агресію з боку Російської Федерації, кризу системи Європейської безпеки, та складні глобальні геополітичні процеси, що відбуваються у світі.

Питаннями економічної безпеки у різний час займались таких як: А.І. Барановського, І.Ф. Бінька, В.М. Гейця, А.І. Гулея, Я.А. Жаліла, Б.С. Кваснюка, Н.А. Кулагіної, Я.М. Малика, В.І. Мунтіяна, І.В. Недіна, В.І. Покотилової, Н.Й. Реверчука, П.Т. Саблука, Є.В. Сєрової, В.О. Точиліна, В.Т. Шлемко, М. Трейсі, Б.А. Чернякова, С.Ю. Доровської,  та ін. Проте низка питань структурної перебудови української економіки  залишаються проблемними і потребують подальшого вивчення.

Метою даного дослідження  став аналіз  теоретичних і практичних аспектів   економічної безпеки України з урахуванням   зовнішньої воєнної агресії та світових геополітичних тенденцій.

В законі «Про основи національної безпеки України»   національна безпека України трактується, як «захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам», досягається шляхом проведення виваженої державної політики у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та ін. сферах [1].

До ключових ризиків, що несуть загрозу економічній безпеці, слід віднести: – критичне гальмування економічного розвитку України та погіршення основних макроекономічних показників (макроекономічне розбалансування за головними показниками); – згортання промислового виробництва; – зниження економічної активності, насамперед інвестиційної; – погіршення добробуту населення (домогосподарств) та зростання рівня безробіття; – посилення боргового тиску, насамперед, у державному секторі; – підвищення тінізації економічної діяльності [2].

За оцінками вітчизняних та зарубіжних фахівців економіка України має значний потенціал росту. Для цього необхідно здійснити низку заходів,   що забезпечать економічно зростання: створення сприятливого  клімату для ведення бізнесу, прозора приватизація державних підприємств, декорумпована судова система, розвиток міжнародних ринків, інвестування у перспективні сектори економіки. Детінізація економіки є однією з найважливіших задач, адже за експертними оцінками, від 45 до 60% економіки сьогодні знаходиться в тіні [3].

На сьогоднішній день наші західні партнери говорять про Україну як аграрну державу. Дійсно, ми володіємо унікальними природними ресурсами для розвитку аграрного сектора економіки. На сьогодні аграрна галузь є одним з центральних напрямків урядової політики. Наша експортна діяльність теж реалізується в аграрному секторі.

У країнах, що мають зіставний з Україною аграрний потенціал, сільське господарство забезпечує в рази більші обсяги ВВП. Наприклад, у Франції на нього припадає $55 млрд, Аргентині – $45 млрд, Канаді та Австралії – близько $35 млрд. В Україні, нагадаємо, поки що менш ніж $17 млрд. Найбідніша у списку Аргентина, але ВВП за ПКС на особу в цій країні з експорт-орієнтованим АПК (частка продовольства в експорті перевищує 50%) 2014 року становив $22,6 тис., що співставно з показниками Польщі ($23,7 тис.). залишається тільки мріяти[4].

При цьому, як і більшість країн, що розвиваються, українські виробники експортують в основному сировину. Так, основними статтями сільськогосподарського експорту залишаються зернові. Серед продуктів переробки найбільше експортується соняшникової олії.

Розрив у структурі експорту між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, буде зростати й надалі. В цих умовах продукція сільського господарства буде грати все більш значну роль для країн, що розвиваються. Якщо Україна ефективно використає свій аграрний потенціал, то має шанс збільшити вплив на аграрних світових ринках.

Ризикованим для забезпечення економічної безпеки України є не тільки деіндустріалізація національної економіки, а й відсутність нових конкурентних, інноваційних засад її розвитку. Використання потенціалу аграрної галузі та ІТ-сектору звичайно не вирішить проблеми зайнятості, ефективного використання наявних ресурсів, забезпечення конкурентоспроможності економіки в умовах переходу на нові технологічні засади розвитку світової економіки. Але саме агропромисловий комплекс, найімовірніше, визначатиме розвиток української економіки та її місце у світовому розподілі праці,як мінімум, у середньостроковій перспективі.

Література

1. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.03 №964-IV
2. Ризики і загрози економічній безпеці України у 2015-2016 рр. та механізми їх мінімізації [Електронний ресурс].–Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/ruzuku_zagrozu1-bab4e.pdf (дата звернення 10.10.2016)
3. Володимир Гройсман: Українська економіка має значний потенціал росту [Електронний ресурс].–Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=249156540&cat_id=244276429 ( дата звернення 10.10.2016)
4. Олександр Крамар. Спуститися на землю[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://efir.susu.ac.ruhttp://tyzhden.ua/Economics/141461 (дата звернення 10.10.2016)