Головна » Статті » Конференція_2016_05_19-20 » Секція_2_Біологічні науки

ВПЛИВ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДОЙМ ФОСФАТАМИ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Шпякіна Анна

студентка

Науковий керівник: к.т.н., доцент Семенова О.І.

Національний університет харчових технологій

м. Київ

 

ВПЛИВ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДОЙМ ФОСФАТАМИ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

 

Історичний розвиток суспільства відбувався на основі уявлень про невичерпність та самовідновлюваність запасів прісної води, що призвело до значної деградації світових водних ресурсів. Наразі спостерігається їх дефіцит, виснаження і погіршення якості внаслідок постійно зростаючого забруднення.

Уже сьогодні обмежуючим фактором водокористування є саме якість водних ресурсів, а не їх кількість. У найближчі десятиліття очікується різке зростання попиту на якісну воду та загострення водогосподарських проблем. Особливе місце серед забруднювачів води посідають синтетичні поверхнево-активні речовини та фосфати. І хоча водні екосистеми здатні до саморегуляції і біологічного самоочищення, вони не в змозі самостійно справитися із токсичними сполуками зі складу СМЗ, які надзвичайно стійкі і зберігаються у воді роками.

Джерела надходження фосфатів у поверхневі води поділяють на дві категорії :

- точкові джерела (наприклад, промислові підприємства, очисні споруди підприємств житлово-комунального господарства)

- дифузні джерела (наприклад, стоки із сільськогосподарських угідь).

Разом з тим, зазначається, що основними джерелами надходження сполук фосфору у водойми є: атмосферні опади, поверхневий стік із забудованих територій, річковий стік, ерозія ґрунту, абразія (руйнування берега), донні відклади, дренажні води зрошувальних систем, а також в результаті азотфіксації і фотосинтезу гідробіонтів. Окрім того, вважають джерелами надходження фосфатів континентальне вивітрювання, добрива, тваринні відходи і пряме захоронення фосфатів . Велике значення має забруднення вод детергентами (синтетичними миючими засобами, до складу яких входять солі неорганічних кислот, фосфати). Детергенти покривають поверхню водойм шаром поверхневої плівки. Вона зменшує випаровування, що викликає підвищений прогрів поверхні води. Утворення плівки перешкоджає надходженню кисню у воду і виділенню вуглекислого газу із води у повітря протягом тривалого часу [1].

Учені дослідним шляхом довели, що «запускають» цвітіння води не стільки фосфатні добрива, які потрапляють туди зі сільськогосподарських угідь, скільки фосфати з СМЗ. Якщо прийняти за100 % усі джерела надходження фосфору у водойми, то на частку фосфатних добрив припадає 5 %, а на частку фосфатів із СМЗ - 95 %. Фосфати, які потрапляють із стічними водами до очисних каналізаційних споруд біологічного типу в концентрації більше 5 г/т, майже цілком пригнічують біологічні функції мікроорганізмів активного намулу і таким чином руйнують очисні споруди і долучаються до природного середовища неочищеними .

Водорості, ціанобактерії і вищі водні рослини при надходженні у водне середовище азоту і фосфору здатні накопичувати їх у значній кількості, що на

початковому етапі створює умови для масового розвитку фітопланктону, утворення первинної продукції органічної речовини і збагачення водного середовища киснем.

Але з часом між нарощуванням біомаси фітопланктону, утворенням органічної речовини і кількістю кисню, який витрачається на біологічну деструкцію і хімічне окиснення органічної речовини, починає виявлятися невідповідність. Органічної речовини утворюється більше, ніж її можуть розкласти мікроорганізми; накопичується органічна речовина, яка забруднює водні маси; одночасно стимулюється подальше зростання біомаси фітопланктону, і це ще більше поглиблює і прискорює процес евтрофікації [2].

Фосфати також приносять великої шкоди організму людини. Фосфатні домішки створюють умови для інтенсивнішого проникнення аніонних ПАР через шкіру: сприяють посиленому знежиренню шкіри, різко знижують її бар’єрну функцію, провокують дерматологічні захворювання. Фосфати також проникають до капілярів шкіри, усмоктуються в кров та розповсюджуються по всьому організму. Водночас вони змінюють відсотковий вміст гемоглобіну, структуру і щільність плазми крові, що призводить до порушення роботи внутрішніх органів: нирок, печінки, скелетних м’язів. Запускається механізм порушення обміну речовин, загострення хронічних захворювань та появу нових. Механізм дії фосфатів полягає у їх взаємодії з ліпідно-білковими мембранами та проникненні їх у структуру клітини, що викликає зміни в біохімічних та біофізичних процесах.

Література

1. Демиденко А.С., Шутяк С.Н., Дьяков А.Л. Принципи Acquis Communautaire як передумова поліпшення водного законодавства. – Львів, 2014. – 82 с.

2. Подорван Н.И. Глоба Л.И., Куликов Н. И. Удаление соединений фосфора из сточных вод. − 2005. – С. 591.

Категорія: Секція_2_Біологічні науки | Додав: Admin (18.05.2016)
Переглядів: 2195
Всього коментарів: 0