Іванов Іван

к. т. н., доцент

Матухно Олена

к. т. н., доцент

Національна металургійна академія України

м. Дніпропетровськ

РОЛЬ І ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ У ФОРМУВАННІ ЕКОЦЕНТРИЧНОЇ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ

Глобальна екологічна криза змушує людство істотно скорегувати своє відношення до природи. Від рівня екологічної культури залежить питання виживання цивілізації. Виховання відповідальності, самоконтролю, уміння передбачати наслідки своїх дій в природному середовищі є важливими завданнями сьогодення [1]. Металургія є потужним джерелом антропогенного забруднення довкілля. Тому вкрай актуальною є задача екологізації системи освіти і виховання майбутніх фахівців і керівників металургійних  виробництв, від яких багато в чому залежить рішення екологічних проблем країни.

 Формування в суспільстві відповідального відношення до стану довкілля залежить від створення і реалізації  системи безперервної екологічної освіти (СБЕО), тобто процесу навчання, виховання і розвитку людини упродовж усього життя [2]. Це дозволить сформувати адекватні екологічні представлення, систему умінь і навичок взаємодії з природою. СБЕО повинна спиратися на наступні принципи:

- принцип гуманізації, спрямований на розвиток екологічно культурної людини з творчим відношенням до природи, до людей і до себе. Це передбачає навчання, виховання і розвиток студента відповідно до його інтересів і здібностей;

- принцип конструктивності, об'єднання зусиль, координації усіх зацікавлених суб'єктів СБЕО;

- принцип зворотного зв'язку між усіма ділянками СБЕО;

- принцип прогнозування, який передбачає визначення тенденцій і перспектив розвитку СБЕО;

- принцип гнучкості, варіативності і диференціації змісту екологічної освіти з урахуванням специфіки умов, регіону, природних ресурсів, особливостей конкретного учбового закладу;

- принцип екологізації, що реалізовується шляхом формування "екологічного мислення" у студентів;

- принцип безперервності і спадкоємності, що реалізовується системно-цілісним впорядкуванням учбового матеріалу, його логічною послідовністю на усіх східцях навчання;

- принцип культурологічності: знання з екології повинні сприяти формуванню загальної культури студентів, гармонійного відношення до природи, суспільства;

- принцип інтегративності відображає процес перетворення екології на міждисциплінарну науку, її зв'язок з соціальними і природними науками;

- принцип взаємозв'язку різних рівнів розуміння екологічних проблем, який сприяє глибшому розумінню цих проблем, дозволяє екстраполювати це розуміння на місцеві умови і природоохоронну діяльність;

- принцип єдності пізнання, переживання, дії. Окрім екологічних знань фахівці повинні мати практичні навички, уміння в області охорони природи, здатність до прогнозування наслідків господарської діяльності, почуття відповідальності за довкілля, оскільки в основі усіх екологічних проблем, передусім, лежить відсутність екологічно орієнтованого світогляду;

- принцип розвитку творчого, аналітичного, критичного мислення, оскільки це істотно розширює можливості рішення існуючих екологічних проблем і відвертання їх виникнення в майбутньому;

- принцип практичної спрямованості передбачає отримання студентами досвіду природоохоронної діяльності шляхом експериментальних досліджень, моделювань екологічних процесів, практичної діяльності з захисту, охорони і відновлення довкілля;

- принцип інтерактивності, тобто впровадження в СБЕО інтерактивних технологій, орієнтованих на підвищення особистої відповідальності і самостійності, сприяючих розкриттю творчого потенціалу студента як особі.

Кінцевою метою СБЕО є формування у студентів екоцентричного типу мислення, відповідальності за збереження довкілля, інтересу до екологічних проблем; отримання знань, умінь, навичок, що необхідні для їх виявлення, дослідження і рішення; розуміння цінності життя в усіх її проявах; отримання практичного досвіду діяльності по поліпшенню стану довкілля. Це сприятиме формуванню суспільно-екологічного світогляду, зростанню рівня культури суспільства і моральних якостей його громадян.

Таким чином, екологічна освіта повинна стати невід'ємною частиною підготовки майбутніх фахівців і пріоритетним напрямом державної стратегії стійкого розвитку. Вона є безперервним процесом навчання, виховання і розвитку особистості, спрямованим на формування системи наукових і практичних знань і умінь, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності. Використання в освітній практиці  базових принципів гуманізації, науковості, інтеграції, безперервності, систематичності, взаємозв'язку у розкритті глобальних, регіональних і локальних аспектів екології та ін. дозволить суттєво підвищити якість екологічної освіти студентів, сформувати у них екоцентричний тип мислення і почуття відповідальності за збереження довкілля.

Література

1. Юрченко Л.І. Екологічна культура в контексті екологічної безпеки. – К.: Парапан, 2008. – 296 с.

2. Ясвин В.А. Психология отношения к природе. – М: Смысл, 2000. – 456 с.