Головна » Статті » Конференція_2016_03_24-25 » Секція_1_Екологія_і_природокористування

ПРІОРИТЕТИ ВИКОРИСТАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Кузьменко Андрій

здобувач

Науковий керівник: д.е.н., професор, Дребот О.І.

провідний науковий співробітник

Інститут агроекології і

природокористування НААН України

м. Київ

 

ПРІОРИТЕТИ ВИКОРИСТАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

 

Найважливішою умовою збалансованого розвитку в сучасній економіці стає перехід на новий рівень організації, проведення послідовних дій по підвищенню ефективності виробництва та зниження енергоємності продукції, використання відновлюваних джерел енергії. Їх раціональне використання у виробничому процесі допомогло б зменшити споживання нафти та природного газу.

Але проблема забезпечення виробництва паливо-енергетичними ресурсами постає для сільського господарства. Для гарантованого проведення сільськогосподарських робіт в агропромисловому комплексі за технічними нормами щорічно необхідно приблизно 1870 тис. т. дизельного пального і 620 тис. т бензину. Для виробництва такої кількості пального використовується майже 4,5 млн. т нафти, переважна більшість якої імпортується [5]. Зазначимо, що Україна має унікальний потенціал для того, щоб перетворити вітчизняне сільське господарство зі споживача традиційних видів палива на виробника альтернативної енергетики.

Дану проблему в своїх роботах розглядали багато відомих учених-економістів серед яких Є.А. Бузовський [6, c. 133–137], А.П. Коновалов [2], В.Я. Месель-Веселяк [3], П.А. Денисенко, В.В. Коврига [4] та інші. На основі проведених досліджень ними було сформовано засади енергетичної політики держави, напрями енергозбереження й економії витрат пально-мастильних матеріалів, досліджені проблеми їх використання в аграрному секторі України. Подальшої та ретельнішої розробки цього питання стає все актуальнішим як у теоретичному, так і в практичному етапах.

Відмітимо, що споживання пального ключовими галузями національної економіки згідно з даними Державної служби статистики, в Україні за 2010–2013 роки коливається від 4,0 до 4,6 млн т бензину та від 5,7 до 6,3 млн т дизельного пального. Найбільшими споживачами бензину та дизельного пального в економіці України є сільське господарство (понад 20% дизпалива та 5% бензину), промисловість (15–20% дизпалива та 6% бензину), галузь транспорту та зв’язку (19–20% дизпалива і 2,5–4% бензину). Серед важливих споживачів паливно-енергетичних ресурсів підприємства аграрного сектора економіки посідає домінуюче місце (рис. 1).

                                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

Рис. 1. Споживання пального по галузях економіки

Джерело: Сформовано автором за даними джерела [7]

 

Економічна безпека будь-якої держави базується на максимальній автономії її діяльності із забезпечення стабільного функціонування національного господарства. Основоположною умовою цього стає забезпечення економіки різними видами ресурсів у достатньому обсягу. Одними з найважливіших і найнеобхідніших для надійної роботи підприємств є енергетичні ресурси. Усі показники, пов'язані з їх використанням, тією чи іншою мірою впливають на собівартість продукції, рентабельність виробництва і цілком залежать від стану енергетичного комплексу.

Відповідно до розрахунків і висновків енергетичної стратегії країни до 2030 року прогнозований потенціал енергозбереження за рахунок ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, складає 51,3%. Реалізація зазначеного потенціалу може суттєво зменшити обсяги їх споживання, що дозволить послабити зовнішню енергозалежність країни. У рамках реалізації енергозбереження сільськогосподарськими підприємствами однією з ключових проблем є удосконалення економічного механізму та фінансування заходів з енергозбереження [1].

Економії можна досягти також заміною 7% дизпалива (передбачено Енергетичною стратегією до 2030 року [1] біопаливом з ріпакової олії. Додатково, до 5% економії – запровадженням механізму відшкодування (скасування) акцизу на дизельне пальне для сільськогосподарських товаровиробників. Економії енергоресурсів можна досягти ще за рахунок запровадження ефективної структури посівних площ, враховуючи при цьому кон’юнктуру сучасного ринку. Наприклад, збільшити посіви ярої пшениці за рахунок зменшення озимої, скоротити площі засіяні соняшником, а збільшити посіви гречки, гороху та ріпаку. Такі зміни уможливлять зекономити не менше 2% пального від загального використання.

Враховуючи вищевикладене, останніми роками використання паливно-енергетичних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах скоротилося. Можна констатувати, що кризові явища та значне підвищення ціни призвели до підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів в аграрному секторі економіки країни. Однак проблема енергозбереження для сільського господарства залишається актуальною. З метою позбавлення нафтової залежності і далі будуть продовжуватися дослідження можливості та ефективності використання альтернативних видів палива, відновлюваних джерел енергії та напрямів енергозбереження та практичне їх застосування.

 

Література

1 Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Електронний ресурс]: від 24 липня 2013 р. № 1071-р. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0002120-13/paran3#n3.

2. Коновалов А.П. Энергосбережение в сельском хозяйстве [Электронный ресурс] / А. П. Коновалов // Фонд энергосбережения, развития промышленности и энергетики. – Режим доступа: http://energo.kcnti.ru.

3. Месель-Веселяк В.Я. Стратегія розвитку аграрного сектору АПК та соціальної сфери села на період до 2020 року. Проект / В.Я. Месель-Веселяк, П.В. Щепієнко, І.В. Коновалов та ін. К.: ННЦ «ІАЕ». – 2009. – 130 с.

4. Підлісецький Г.М. Формування ринків матеріально-технічних ресурсів АПК ; за ред. Г.М. Підлісецького. – К. ННЦ ІАЕ, 2001. – 428 с.

5.Подлепіна П.О. Олійні культури як альтернативне джерело енергії // http:www.confcontact.com/2007mart/10_podlep.htm.

6. Саблук П.Т. Організаційно-економічна модернізація аграрної сфери: наук. доп. / П.Т. Саблук, М.В. Присяжнюк, Ю.Я. Лузан, Г.М. Калетнік, В.А. Слаута та ін. – К. : ННЦ ІАЕ, 2011. – 342 с.

7.Статистичний щорічник України за відповідні роки; за ред. О.Г. Осауленка. – К. : Державна служба статистики України.

 

Категорія: Секція_1_Екологія_і_природокористування | Додав: Admin (23.03.2016)
Переглядів: 279
Всього коментарів: 0