Коваленко Олена

к.е.н.. доцент, здобувач докторського ступеня

кафедри політичної економії

обліково-економічних факультетів

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

м. Київ

“КОНСТИТУЦІЙНА ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ” ДЖ.Б'ЮКЕНЕНА В СИСТЕМІ ПРИНЦИПІВ ТА МЕТОДОЛОГІЇ НОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. загострилися питання про стратегію політико-економічного розвитку, методах реалізації цієї стратегії як у світі в цілому, так і в окремих країнах, зокрема, під впливом домінуючих міжнародних інститутів, форм та джерел багатства, принципах та законах його розподілу. На перший план вийшли проблеми взаємодії економіки та політичних чинників, влади, розподілу доходів як основи формування системи мотивації інноваційного типу, природи монополістичного капіталізму, взаємозв'язок глобальної економіки та національних людських ресурсів, аналіз та пояснення природи суперечностей сучасного капіталізму, дослідження ролі інститутів в економічному розвитку. Відповідь на ці та багато інших питань може дати нова політична економія, поява якої, як напрямку сучасної політичної економії, є наслідком відображення змін у самій теорії і практиці. Крім того, нова політична економія виникає і набуває швидкого розвитку та визнання за умов поширення інституціональної та неоінституціональної теорій, використання досягнень яких дозволяє економічній теорії перейти у своїх дослідженнях із категоріального рівня на рівень інституціональний.

Важливу роль у становленні нової політичної економії, формуванні її теоретичних принципів та методологічного потенціалу відіграла теорія суспільного вибору Дж.Б'юкенена. Ця теорія фокусує увагу на поведінці людини в сфері політики, використовуючи для цього методологічний інструментарій неокласики, а саме максимізацію раціональним індивідом своєї цільової функції - корисності - шляхом вибору і переваг, теорії ціни і витрат, досягнення стабільності політичної рівноваги і її оцінки відповідно до принципу ефективності за Парето. Досліджуються проблеми вибору та надання суспільних благ в умовах прямої і представницької демократії, механізми функціонування політичного ринку, політичний діловий цикл і політична рента, парадокси голосування і т.д.

Дж. Б'юкенен розглядає проблему пошуку сучасної методоло­гії аналізу соціально-економічних процесів із позицій визначення підходів та інструментів щодо реалізації принципу нового соціаль­ного порядку, так званих «вільних відносин між вільними людьми» [1], тобто з позицій необ­хідності забезпечення нової якості розвитку «конституційних» прав власників, суб'єктів економічних відносин, при збереженні їх статусу саме як різних власників, що, власне, й дозволяє забез­печити свободу відносин. Дж.Б'юкенен сміливо розширює предмет дослі­дження економічної теорії, вводячи в його поле політику як об­мін, систему, в якій приймаються політичні рішення, економічну політику тощо. Водночас націленість аналізу на виявлення особ­ливостей ринкової поведінки індивідів у процесі використання ними у власних інтересах політичних і владних інститутів дозво­ляє йому звертатися до основних принципів методології дослі­дження неокласиків. Реалізація потреби в політичній діяльності безпосередньо пов'язана із забезпеченням соціальних потреб як окремої особи, так і конкрет­них соціальних груп, а за збалансування та гармонізації політич­них сил та інтересів — і всього суспільства. Основою, яка дає підстави говорити про імовірність такого збалансування та гар­монізації інтересів, виступає певна економічна система, міра ефективності її структурної та інституціональної будови.

Саме ефективна економічна система, в якій збалансовано функ­ціонують такі визначальні структурні елементи та інституції, як відносини власності, механізм координації та державне регулю­вання, створює сприятливі умови для реалізації економічних по­треб та інтересів більшості членів суспільства, представників різ­них соціальних верств населення, тобто для реалізації сукупності соціальних потреб та інтересів [2, c.109]. Тому політична діяльність як специфічна форма соціальної діяльності окремої особи чи окремих груп людей у тому чи іншому суспільстві з метою реалізації своїх специфічних соціальних потреб та інтересів має бути пов'язана з необхідністю визначення таких цілей, форм і методів їх задоволення, які б сприяли задоволенню економічних і соціальних потреб окремих громадян та суспільства з позицій забезпечення прогресивного розвитку соціально-економічної системи в цілому.

Саме така природа та функції політики роблять її об'єктом і предме­том дослідження сучасної політичної економії. Адже політика як система обміну відбиває в розвитку політичної економії, характер і діалектику змін у системі реальних економічних відносин, но­вий рівень взаємозалежності елементів архітектоніки суспільства як сучасної надскладної метасистеми [3].

Разом з тим, зауважимо, що нова політична економія, у такому розумінні, зосереджується на проблемах функціонування влади, держави, відносинах між ними та бізнесом. Право на існування такого підходу не викликає сумнівів, але економічний простір, який підлягає даному політико-економічному аналізу, при цьому значно звужується. Сукупність економічних відносин, що традиційно складає предмет політичної економії, значно складніша і не зводиться до проблематики взаємовідносин бізнесу і держави. Тому висновки цієї теорії потребують суттєвого розширення та доповнення, оскільки політичний процес і відповідні зміни можуть бути визнані ефективними (або ні), якщо вони сприяють ефективній реалізації об’єктивних економічних тенденцій та законів.

Література

1. Бьюкенен Дж. Границы свободы. Между анархией и Левиафаном. - Режим доступа  к ресурсу http://www.novsu.ru/npe/files/um/1412/bg/shell/arh/istoch.html

2. Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики: Нобелевская лекция / Дж.Бьюкенен // Вопросы экономики, 1994. - №6. – С.104-113

3. Зайцев Ю.К. Нова, або конституційна, політична економія Джеймса Б'юкенена / Ю.К.Зайцев // Формування ринкової економіки, 2010, №23.  - Режим доступу до ресурсу http://vuzlib.com.ua/articles/book/5137.html