Стемковська Ірина

старший викладач

ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»

м. Бережани

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СТРАХУВАЛЬНИКІВ НА СТРАХОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

Аналіз міжнародної практики агрострахування показує, що агрострахування розвивається досить швидко й працює ефективно лише при довгостроковій і масштабній підтримці з боку держави.

Надання державної підтримки страхуванню сільськогосподарського виробництва є цілком обгрунтованим з огляду на такі чинники:

• страхування покликане запобігти різким коливання доходу сільськогосподарських виробників;
• страхування покращує доступ сільськогосподарських виробників до кредитних ресурсів;
• розвиток страхування сільськогосподарського виробництва матиме позитивні соціальні наслідки;
• страхування є стимулом для виробника використовувати у своїй діяльності сучасні технічні та технологічні досягнення, зокрема, надійні засоби захисту врожаю [2].

Держави, які зацікавлені забезпечити страховий захист своїх сільгосптоваровиробників та стабілізацію їхніх доходів у часі, зазвичай підтримують агрострахування. Одним із способів такої підтримки є застосування різних субсидій та інших видів фінансової підтримки агрострахування, зокрема:

• субсидування страхових премій;
• субсидування страхових виплат;
• компенсація адміністративних витрат страховиків на надання страхових послуг сільськогосподарським товаровиробникам;
• фінансування розробки страхових продуктів;
• фінансування освітніх і інформаційних заходів для виробників сільськогосподарської продукції;
• навчання, сертифікація й оплата послуг експертів з врегулювання збитків;
• фінансування прикладних науково-дослідних робіт;
• субсидування перестрахування шляхом утримання державою частини або всіх ризиків і надання перестрахувальної підтримки за механізмом стоп-лосс (Stop-Loss).

З іншого боку, деякі країни пішли шляхом суто державного агрострахування, коли держава бере на себе всі ризики щодо агрострахування, створюючи державну страхову компанію, і фактично, вступаючи у конкуренцію на ринку фінансових послуг із приватним сектором. Як бачимо з досвіду України, такий підхід є вкрай неефективним, що зумовило відмову від такої практики і переходу до системи, в якій агрострахування здійснюється за принципом партнерства між державою і приватним сектором.

При виборі моделі партнерства між приватним і державним сектором, впровадження якої із урахуванням українських реалій, на нашу думку є доцільним в Україні, уряду бажано заснувати державну структуру, яка виконуватиме функції адміністратора системи. У такому випадку витрати держави будуть значно нижчими, тому що можна буде скоротити витрати на створення необхідної інфраструктури, а роботу в регіонах будуть виконувати страхові компанії, які вже мають необхідну розгалужену мережу і персонал.

Не слід також забувати про те, що практика страхування сільськогосподарської продукції приватними компаніями в Україні вже напрацьована, компанії мають розвинену мережу відділень у регіонах, кваліфікований персонал. Недоцільно відмовлятися від використання цього ресурсу. У разі побудови системи на принципах партнерства між державним і приватним сектором витрати держави обмежуватимуться лише компенсацією частини премії та покриттям незначної частини збитків у роки, коли стихійні лиха набувають масштабів катастроф.

Водночас адміністратор системи від імені держави повинен буде мати достатньо повноважень для впровадження нових стандартних страхових продуктів, контролю за діяльністю страховиків, збору необхідних даних, розподілу коштів для субсидування премій.

Співробітництво держави із приватними страховими компаніями через їхнє професійне об’єднання (Аграрне страхове бюро) дозволить одержати доступ до якісного перестрахування на міжнародних ринках.

Крім того, Україні вкрай необхідні ефективні стандартні страхові продукти для різних культур і кліматичних зон. Розробка таких страхових продуктів  потребує багато часу, кваліфікації, коштів. Помилка може призвести до величезних за обсягом виплат, а відмова від здійснення таких виплат через відсутність грошей у бюджеті підірве довіру аграріїв до страхування і до держави в цілому.

Ватро також врахувати такий аспект, як те, що інвестори зацікавлені в інвестиціях в експортоорієнтовані сегменти аграрного сектору економіки, але вони потребують певного захисту своїх капіталовкладень, і тут значну позитивну роль може відіграти наявність ефективного страхування. Навіть за існуючої на сьогодні системи страхові компанії при взаємодії з державою в змозі забезпечити цей захист, що значно прискорить процес відновлення сільського господарства в Україні.

Література

1. Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою [Електронний ресурс] : закон України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4391-17.
2. Островерха Р.Е. Реальність страхового захисту / Р.Е. Островерха // Фінанси України. – 2007. – №6. – C. 132-138.