Стояненко Ірина

к.е.н., доцент

Гузенко Ірина

студентка

Київський національний торговельно-економічний університет

м. Київ

ТІНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: ПРИЧИНИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Проблема тінізації економіки надзвичайно складна та масштабна. Тіньовий сектор присутній в економічній системі практично в будь-якої країни світу. Він впливає на всі аспекти економічної діяльності та соціальні процеси, які відбуваються у суспільстві.

На сьогодні в Україні негативні очікування економічних суб'єктів і макроекономічна нестабільність, викликають активацію відтоку капіталу з легального сектору та нарощування тіньової економіки, яка в докризовий період мала тенденцію до зниження. За даними досліджень австрійського економіста Фридриха Шнайдера, Україна займає лідируючі позиції в рейтингу країн з найбільшим рівнем тінізації економіки на всіх рівнях [1]. Основою поширення тіньової економіки в Україні є непослідовність процесів системної трансформації. Формування в країні протягом років незалежності тіньового сектору великих масштабів значною мірою спровоковано втратою державою ефективних важелів регулювання економічними  процесами.

Найбільшим масовим видом тіньової економічної діяльності є ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів, що спричинено обтяжливістю податкової системи. У доповіді «Ведення бізнесу 2015: за межами ефективності» [2] відзначається, що минулого року в нашій країні було досягнуто важливого прогресу у сферах реєстрації прав власності та оподаткування – за цими двома окремими показниками Україна поліпшила своє місце більш ніж на 25 позицій. Проте постійні зміни та доповнення в податковому законодавстві України свідчать про відсутність належної теоретичної бази і сучасної наукової методології пізнання соціальної сутності податкових відносин і формування їх системи. Крім того в Україні набула поширення практика, коли тягар податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі прибутково. Це спонукає  керівників таких компаній шукати шляхи отримання податкових пільг, замість того щоб підвищувати ефективність своїх підприємств. В результаті пільгами користувались підприємства й галузі, що спроможні вийти із кризи й розвиватися й без довгострокового пільгового режиму оподаткування та які не є основою підвищення конкурентоспроможності національної економіки, а ринково орієнтовані підприємства, що потребують фінансової підтримки для освоєння нових ринків, технологій, продуктів, навпаки, змушені платити більшу частину податків.

Політична нестабільність провокує суб’єктів економічної діяльності до приховування доходів. Крім того, підприємства, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю, для мінімізації податкових зобов'язань користуються послугами офшорних компаній. Українські банки і фінансові компанії використовують офшорні схеми діяльності на світових ринках цінних паперів. Збільшилася роль офшорних схем у формуванні транснаціональних господарських систем, коли офшорні фірми вбудовуються в мережу зовнішніх філіалів українських підприємств. Часто офшорні схеми націлені на подолання іноземних податкових бар’єрів. Замовлення тіньової економіки виконували і банки-конвертатори. За даними НБУ, у 2014 році зафіксовано 12 банків, які займались відмиванням грошей, а обсяги тіньових операцій оцінювалися в 142 млрд грн. [3].

Робота значної частки бізнесу й населення у тіньовій економіці України викликана повсюдним проникненням корупції, що дозволяє обійти або повністю нейтралізувати функції держави з керування економікою. Бюрократія та “паперова тяганина” теж провокують на дачу хабара чи на перехід до тіньової діяльності. Саме тому корупцію необхідно віднести до однієї із рушійних сил тінізації економіки, адже в більшості випадків, контролюючим органам відомо про тіньові схеми, а через корумпованість влади боротьба з цими схемами зводиться нанівець.

Загальна чисельність працюючих в тіні за експертними оцінками в Україні становить 10-11 млн. осіб. 2,5 млн. громадян отримують мінімальну заробітну плату. Ключовою проблемою, пов’язаною з існуванням тіньового ринку праці є нелегальні доходи громадян, не враховані і відповідно не оподатковані [4]. І це лише офіційна статистика, яка не йде в ніяке порівняння з неофіційною.

Пріоритетними напрямами державної політики щодо забезпечення легалізації економічних процесів та діяльності суб’єктів господарювання в Україні на сучасному етапі мають стати: стимулювання інвестиційних процесів; поліпшення грошово-кредитної політики; створення сприятливих умов для розвитку бізнесу; зниження і вирівнювання податкового тягаря; спрощення податкової системи; зміцнення податкового контролю в умовах виробництва витрати; ефективне управління державним сектором економіки; посилення державного нагляду за використанням державних коштів, кредитів та іноземних інвестицій; протидія відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом; посилення боротьби з корупцією та забезпечення прозорості діяльності органів влади на всіх рівнях.

Лише комплексна реалізація зазначених заходів забезпечить детінізацію діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання, а відтак і можливість стійкого економічного розвитку національної економіки.

Література

1. Шнайдер Ф. Тіньова економіка в усьому світі: що ми дійсно про це знаєм // Європейський журнал з політичної економії. - 2012 р. - № 3. - С. 598 – 642

2. Doing Business 2015: Going Beyond Efficiency // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.doingbusiness.org/~/media/GIAWB/Doing%20Business/ Documents /Annual-Reports/English/DB15-Full-Report.pdf

3. Новий курс: Реформи в Україні 2010 - 2015. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/books/2010/10nandop1.pdf

4. Тіньова економіка в Україні: масштаби та напрями подолання: аналіт. доп. / Т.А. Тищук, Ю.М. Харазішвілі, О.В. Іванов; за заг. Ред.. Я.А. Жаліла. – К.: НІСД, 2011. – 96 с.