Головна » Статті » Конференція_2015_05_7-8 » Секція_5_Економічні науки

ПЛАНОВО-ЕКОНОМІЧНА РОБОТА ЯК ПРОВІДНИЙ ЕЛЕМЕНТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА

Охріменко Ігор

д.е.н., професор, завідувач кафедри

Національний університет біоресурсів і природокористування України

м. Київ

 

ПЛАНОВО-ЕКОНОМІЧНА РОБОТА ЯК ПРОВІДНИЙ ЕЛЕМЕНТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА

 

Обов’язковою передумовою ефективного функціонування аграрного сектору Україні виступає перебудова управління підприємствами у відповідності з новими умовами і в першу чергу перебудова економічного управління, яке в України традиційно носить назву планово-економічної роботи. Як провідний елемент інформаційної системи підприємства вона включає аналіз та прогноз зовнішнього середовища, планування та аналіз діяльності підприємства та його підрозділів, організацію матеріального стимулювання працівників.

Реальний стан планово-економічної роботи на більшості підприємств вкрай незадовільний: дуже повільно здійснюється перехід  від виробничої до маркетингової концепції побудови менеджменту, не усвідомлена провідна роль планування та економічного аналізу в управлінні підприємством, розміри трудової винагороди працівникам підприємства слабо пов’язуються з кінцевими результатами їхньої роботи, недостатньо використовується нова комп’ютерна техніка для прискорення та підвищення якості планових та аналітичних розрахунків. Все це негативно впливає на сприймання підприємствами змісту та механізмів заходів економічної роботи, уповільнює темпи реформування, знижує конкурентоздатність господарств та аграрного сектору в цілому.

На наш погляд, таке становище з планово-економічною роботою є наслідком двох основних причин: 1) особливостей наявної вітчизняної законодавчо-нормативної бази; 2) недостатньою розробкою нових методик та комп’ютерних технологій планування та аналізу діяльності сільськогосподарських підприємств та їх підрозділів. З усіх елементів економічного управління законодавчо-нормативні акти виділяють лише бухгалтерський облік як обов’язковий для ведення всіма суб’єктами підприємницької діяльності. Це - фіскальний підхід. Для того, щоб забрати частину доходів підприємства, достатньо і бухгалтерського обліку. Для створення доходів потрібне ще й планування та аналіз. Було б доцільно закріпити в законодавстві обов’язковість їх ведення кожним підприємством як незамінних елементів досконалого менеджменту. Звичайно, при цьому мова не може йти про повернення до форм та методів, які застосовувались в умовах адміністративно-командної системи. Навпаки, потрібні нові підході в організації та методичному забезпеченні планово-економічної роботи. Вважаємо, що основними серед них можуть бути наступні.

Формування нових рівнів планування як центрів прийняття стратегічних рішень. Зарубіжний досвід показує, що в ринкових умовах окреме сільськогосподарське підприємство в той же чи інший спосіб, але завжди неминуче і добровільно, підпадає під вплив і стає частиною господарської системи вищого порядку. В її ролі можуть виступати: наднаціональна міждержавна структура, спеціальна державна національна або регіональна програма, міжгалузеве професійне об’єднання виробників, національне кооперативне об’єднання, потужне агропромислове формування, фірма-інтегратор. Нові рівні планування мають дві суттєві особливості. По-перше, вони мають переважно підприємницьку природу і є самостійними, незалежними, непідпорядкованими і непідзвітними один одному. По-друге, вони є галузевими, а не територіальними і створюються для управління продуктовими ринками, а не регіонами (територіями). Нові рівні планування будуть створюватись в рамках складного процесу організації продуктових ринків, який в Україні ще й до цього часу відбувається дуже повільно і суперечливо.

Нове змістовне наповнення планово економічної роботи, суть якого полягає в переході від технологічного до економічного балансування виробничо-збутової діяльності підприємства. Якщо раніше основу внутрішніх планів сільськогосподарського підприємства становила система натуральних балансів, то в умовах ринку на перше місце виходять фінансово-економічні баланси витрат та доходів, прибутків та податків і інвестицій, позик та джерел їх покриття, грошових витрат та грошових доходів.

Нові форми ведення планово-економічної роботи у вигляді переважно аналізу витрат та цін, бізнес-планування та управлінського планування. Сферою застосування аналізу витрат та цін є товарні продукти, бізнес-планування - інноваційні та інвестиційні процеси, управлінського планування - поточна діяльність підприємства в цілому.

Нові організаційні підходи ведення планово-економічної роботи на сервісних засадах особливо для дрібних господарських одиниць. Фермер, підприємець чи невелике підприємство виступають замовниками на виконання відповідного комплексу техніко-економічних розрахунків за відповідну плату.

Ключову роль у планово-економічній роботі в сучасних умовах повинен відігравати аналіз ринкових ситуацій. Комп’ютерні версії його ведення дозволяють обґрунтувати поточні цінові пропозиції підприємства, визначити вигідність (рентабельність) збуту продукції на внутрішньому та зовнішньому ринку, розрахувати межу беззбитковості по товарних видах продукції.

 

Література

  1. Баранов О.Г. Планування і контроль на підприємстві / О.Г.Баранов. - Севастополь: СевНТУ, 2012. - 219 с.
  2. Охріменко І.В. Планово-економічна робота на великих сільськогосподарських підприємствах / І.В.Охріменко // Вісник Донецького національного університету. – 2015. – № 1. – С. 263-268.
  3. Планування діяльності підприємства / А.Ф. Бурик [та ін.]. - Умань: Сочінський [вид.], 2012. - 212 с.
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (07.05.2015)
Переглядів: 1571
Всього коментарів: 0