Головна » Статті » Конференція_2015_05_7-8 » Секція_1_Сільськогосподарські науки

СПЕЦИФІЧНІСТЬ ПРИРОДНИХ УМОВ ЗАПЛАВНИХ ЗЕМЕЛЬ ДУНАЮ В РАЙОНІ РОЗТАШУВАННЯ РИСОВИХ СИСТЕМ ОДЕЩИНИ

Мєдвєдєв Олег

к.геол.-мін.н., начальник ГГМ партії

Одеська гідрогеолого-меліоративна експедиція

м.Татарбунари

 

СПЕЦИФІЧНІСТЬ ПРИРОДНИХ УМОВ ЗАПЛАВНИХ ЗЕМЕЛЬ ДУНАЮ В РАЙОНІ РОЗТАШУВАННЯ РИСОВИХ СИСТЕМ ОДЕЩИНИ

 

Заплавні й дельтові території є продуктом багатовікової діяльності ріки. За тисячоріччя ріка в материнській породі розробила своєрідне «корито», у нижній частині якого як правило, розташований більш крупний русловий алювій (у вигляді піску й гальки), який має зв'язок з руслом ріки й ґрунтовим потоком надзаплавних терас, від чого він увесь час насичений водою. Це зумовлює близьке до 3-4 м розташування ґрунтових вод (ҐВ) від поверхні землі. У міру просування до гирла механічний склад руслового алювію стає більш важким [2].

Зверху русловий алювій прикритий заплавним, який утворився  в наслідок осідання зважених наносів при  затопленні руслового алювію в період паводкових витрат у ріці. У період повіддя мутні води з основного русла й  проток, що відгалужуються від нього, і єриків розливаються по всій заплавній території. При виході з русла швидкість води різко падає, спричиняючи у безпосередній близькості від русла відкладення більших наносів, а далі - більш дрібних. Тому в умовах заплав і дельт звичайно дотримується наступна закономірність: підвищені елементи рельєфу складені, як правило, ґрунтами й породами більш легкого механічного складу, а знижені - більше важкого, що зумовлює більшу строкатість як ґрунтового, так і геологічного складу. У тому випадку якщо заплава вузька, що властиво верхнім і середнім ділянкам ріки, на її території гідрогеологічний режим майже по всій ширині залежить від режиму рівнів води в річці й впливу ґрунтового потоку з надзаплавних терас.  У міру наближення до гирла й збільшення ширини заплави вплив ґрунтового потоку надзаплавних терас обмежується вузькою  смугою прилягаючої до них заплави, а вплив русла залежить від механічного складу прилеглого до нього заплавного алювію [1]. Якщо механічний склад легкий, то вплив простежується на значну відстань, а при важкому - на невелику. От чому вплив русла в умовах дельти значно скорочується.

Основними факторами, що впливають на режим ҐВ, у нижніх частинах великих заплав і в дельтах, є випаровування і   надходження води ззовні у вигляді опадів, повеней або зрошення. Так як заплавні й дельтові території, які по кліматичних умовах можна використовувати під культуру затоплюваного рису, розташовані в жарких, посушливих районах нашої країни, то як правило цим землям властива засоленість ґрунтів, ґрунто-підгрунтя і ҐВ. Процеси засолення відбуваються тим інтенсивніше, чим жаркіше й сухіше клімат і чим менше підвернена територія затопленню паводковими водами. Окрім цього значний вплив на процеси засолення накладають не дотримання поливних режимів даних територій (особливо промивних). Тривала відсутність затоплення заплавних і дельтових земель річковими водами, які звичайно містять у значній кількості кальцій, сприяє не тільки концентрації солей на поверхні ґрунту, але й утворенню солонцевого процесу, що різко погіршує водно-фізичні властивості ґрунту.

Заплавним і дельтовим територіям Дунаю також властиві охарактеризовані вище властивості, але на ряді із загальними закономірностями, вони мають свої особливості. Ці особливості полягають у тім, що розвиток дельти відбувався в умовах більших коливань рівня Чорного моря, що супроводжувалися опусканням і підняттям суши й морського дна. При зниженні рівня моря ріка урізалася в товщу корінних порід, ріст дельти припинявся, а потік, прокладаючи русло на знову утворену сушу, виходив до моря, що відступило. При підвищенні рівня моря ріка, навпаки, як би відступала й формування дельти тривало або на старому місці або будувалася нова молода дельта. Все це пояснює  незвичайну для алювіальних річкових відкладень строкатість геологічного складу дельти, що включає відкладення морського характеру, які розташовані недалеко від поверхні.

Згідно меліоративно-гідрогеологічної характеристики української сторони дельти Дунаю її можна розбити на дві ділянки:

а) території з ускладненим відтоком ҐВ, розташовані між м. Ізмаїл і м.Кілія;

б) території практично позбавлені відтоку ҐВ, розташовані між Кілією і морем, які характеризуються наявністю погано водопроникного мулу і супіщано-глинистих порід потужністю до 10 м, що підстилаються оглеєними суглинками й глинами. Вони відрізняються безстічністю денної поверхні й практично позбавлені водообміну [3, 4].

З урахуванням природних умов в українській дельті Дунаю в межах двох адміністративних районів було побудовано  п’ять рисових систем і одне дослідне господарство на загальній площі 13678га [5]. Всі вони працюють, поступово нарощуючи виробництво рису, з урахуванням вище зазначених природних умов, контролю і співпраці зі сторони Одеської ГГМ експедиції і з урахуванням інтеграційного підходу до виробництва.

 

Література

  1. Медвєдєв О.Ю. Стан зрошуваних систем дельти Дунаю / Вісник НУВГтП, вип..4(36), ч.1- Рівне,2006. – С.79-88.
  2. Мелиоративно-гидрогеологические условия западного Причерноморья СССР/ Р.Баер, И.Зеленин, Б.Лютаев, В.Подражанский - Кишинев:Штиинца, [1979]. – 183с.
  3. Отчет о научно-исследовательской работе по заданию 03.Т Iа 2  «Разработка технологии возделывания риса в пойме Дуная без применения гербицидов» /Под ред. Рымарь В.Т. – Краснодар, 1982.–37с.
  4.  Рекомендации по технической эксплуатации рисовых оросительных систем. / Задорожный Е.В.- Одесса: Укрюжгипроводхоз, 1974. – 26с.
  5. Рис в Україні. /за ред. В.Сташука,А.Рокочинського, Л.Грановської.-Київ-Рівне-Херсон: ФОП Грінь Д.С.,2014.- С.575-590.- ISBN 978-617-7243-12-9.
Категорія: Секція_1_Сільськогосподарські науки | Додав: Admin (06.05.2015)
Переглядів: 229
Всього коментарів: 0