Головна » Статті » Конференція_2015_03_19-20 » Секція_3_Економіка_і природокористування

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Ребрина Ніна

здобувач

Східноєвропейський національний університету імені Лесі Українки

 м. Луцьк

 

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

На сьогодні питання екологічної безпеки залишаються поза увагою багатьох вітчизняних підприємств. В процесі розробки системи управління підприємством необхідно врахувати принципи екологічної політики, які спрямовані на забезпечення ефективного використання ресурсів, охорону довкілля та забезпечення екологічної безпеки виробництв.

Екологічна політика є основою для всіх видів екологічної діяльності підприємства та впливає на його подальший розвиток. Вона передбачає зобов’язання по скороченню впливу на довкілля відповідно до вимог чинного законодавства й нормативних актів.

Принципи і функції екологічної діяльності підприємства є підґрунтям для розроблення комплексної екологічної політики. Екологічна політика – це комплекс заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, збереження і відновлення природних ресурсів, запровадження безвідходних і маловідходних, екологічно чистих технологій, розвитку природоохоронної освіти керівництва та персоналу, правова охорона екологічних систем з метою забезпечення оптимальних умов природокористування. Екологічна політика визначається як організаційна та регулятивно-контрольна діяльність, спрямована на охорону та оздоровлення природного середовища, ефективне поєднання функцій природокористування і природоохорони, забезпечення нормальної життєдіяльності та екологічної безпеки [1, с. 127].

Екологічна політика транснаціональних корпорацій визначає рівень екологічної відповідальності і масштаб зобов’язань по збереженню навколишнього середовища. Вона повинна бути документована, відома і зрозуміла персоналу і партнерам, доступна всім зацікавленим сторонам. Результатом реалізації екологічної політики ТНК є впровадження екологічно чистих виробництв. Методологічний підхід до створення екологічно чистого виробництва був вперше сформульований у 1988 р. в США в контексті зменшення антропогенного навантаження промисловості на довкілля. Цей термін означає використання матеріалів, процесів і практик, які виключають (запобігання забруднення) або зменшують (мінімізація відходів) виробництво забруднювачів з самого початку діяльності підприємств [2, с. 114].

Розробка екологічної політики є нерозривною складовою загального тактичного планування підприємства. Вона повинна підлягати щорічному контролю у формі екологічного аудиту на предмет її ефективності, послідовності та повноти її виконання. Після проведення такої оцінки систематично будуть виявлятись проблемні напрямки діяльності підприємства та відділом менеджменту розроблятимуться шляхи їх розв’язання, що слугуватиме складовими екологічної політики на кожен наступний рік. Тобто, розробка екологічної політики, її здійснення, оцінка та удосконалення стане безперервним процесом, в основі якого лежатиме також принцип постійного поліпшення, як і в усій системі екологічного менеджменту [3,с.155].

Основними чинниками, що мають негативний вплив на екологічну ситуацію на промислових підприємствах є: наявність ресурсо- та енергоємних технологічних процесів; зношеність основних виробничих фондів та транспортної інфраструктури; амортизаційна зношеність водопровідних та каналізаційних мереж; недостатня ефективність системи екологічного управління на підприємствах.

Згідно з діючим законодавством при плануванні господарської діяльності на підприємстві недостатньо враховується майбутній вплив на довкілля.  Тому до недавнього часу природоохоронні аспекти не набували широкого відображення в господарчих планах, а запровадження новітніх екологічно чистих технологій та поширення світового досвіду були недостатніми.

Тому при формуванні та реалізації екологічної політики на підприємстві необхідно:

– посилити роль екологічного управління в системі адміністративно-господарського управління підприємства;

− враховувати екологічні наслідки під час прийняття управлінських

рішень;

− передбачувати та запобігати надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру;

− забезпечувати екологічну безпеку в регіоні;

− посилити екологічний контроль та забезпечити виконання природоохоронного законодавства;

− розвивати напрямки екологічно чистого виробництва;

– стимулювати модернізацію та технічне переоснащення обладнання з метою зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Отже, з метою забезпечення стабілізації екологічної ситуації, недопущення темпів зростання антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, створення умов для підвищення рівня екологічної безпеки регіону на підприємствах обов’язковою умовою є формування та реалізація екологічної політики.

 

Література

  1. Білявський Г.О. Основи екології : навч. посіб. / Г.О. Білявський. – К. : Либідь, 2006. – 408 c.
  2. Бабінська О.В. Екологічна компонента діяльності міжнародних корпорацій / О.В. Бабінська // Актуальні проблеми економіки. – 2013. – № 5. – С. 112–118.
  3. Фостолович В.А. Екологічна політика у системі тактичного планування підприємства / В.А. Фостолович // Інноваційна економіка. – 2013. – Випуск 2 (40). – С. 153-155.
Категорія: Секція_3_Економіка_і природокористування | Додав: Admin (19.03.2015)
Переглядів: 2282
Всього коментарів: 0