Шевченко Олена

к.е.н., доцент

Національний університет «Києво-Могилянська Академія»

м. Київ

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ ЗАСАД МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Для забезпечення ефективного соціально-економічного розвитку регіону важливими є не лише показники його економічного потенціалу, але й ефективність соціальної політики, метою якої є формування і розвиток соціального потенціалу регіону.

Під соціальним потенціалом розуміють сукупність можливостей і мотивацій, здібностей і якостей індивідів, соціальних груп, суспільства, що забезпечують їх життєдіяльність, соціальну активність та його відтворення. Основою соціального потенціалу є людський потенціал, основними чинниками розвитку якого є здоров’я, освіта, професійні знання, уміння та навики, сприятливі умови життєдіяльності і праці [ 3 ].

Оцінка стану соціального потенціалу України на сучасному етапі є неоднозначною. З одного боку, відбувається покращання деяких його характеристик: зростає частка населення з вищою освітою; підвищується комп’ютерна грамотність; формується уміння працювати в ринковому середовищі. В той же час, спостерігаються процеси, які не сприяють розвитку соціального потенціалу: не підвищуються темпи відтворення населення, внаслідок чого його структура набуває вираженого депопуляційного характеру, погіршуються показники здоров’я людей усіх вікових груп; поглиблюються показники бідності внаслідок низької оплати праці, особливо у сільській місцевості; неефективна система професійного навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації фахівців робітничих спеціальностей; незадовільний стан медичного обслуговування населення, низька ефективність заходів щодо покращення охорони здоров’я та праці.

Особливо гостро зазначені проблеми в останні роки в Україні проявляються в сільській місцевості, що пояснюється як загальним соціально-економічним станом в країні, так і обмеженими можливостями органами місцевої влади надавати населенню якісні соціальні послуги.

Враховуючи важливість зазначених проблем, перед всіма гілками влади в Україні постало питання про необхідність проведення адміністративно -територіальних, регіональних реформ.

Зокрема, Кабінетом Міністрів України з метою розвитку та модернізації системи місцевого самоврядування 1 квітня 2014 р. схвалена Концепція реформування місцевого самоврядування й територіальної організації влади в Україні[1].

В ухваленій Концепції поряд з питаннями передавання та розширення переліку повноважень органів місцевого самоврядування в цілому значна увага приділяється розширенню самостійності місцевих бюджетів як визначальної складової фінансової незалежності місцевого самоврядування.

Надмірна централізація бюджетного ресурсу суттєво послаблює фінансові можливості органів місцевого самоврядування, їх зацікавленість у пошуку нових джерел доходів, закладає основи хронічної дотаційності переважної більшості регіонів, що приводить до зростання соціальної й політичної напруги в суспільстві.

З метою здійснення в Україні бюджетно-фінансової децентралізації, створення умов для проведення органами місцевої влади ефективної економічної та соціальної політики передбачається провести наступні заходи [2]:

– відмовитися від дотаційності певних місцевих бюджетів за рахунок інших, подолати залежність більшості місцевих бюджетів від дотацій і субвенцій державного бюджету;

– орієнтувати реформи на обов’язкову наявність у структурі доходів дотаційних бюджетів альтернативних джерел фінансування;

– закріпити у вітчизняному законодавстві норму, згідно з якою за рахунок місцевих запозичень мають фінансуватися капітальні видатки місцевих органів;

– визначити достатню податкову базу з урахуванням розвитку інституту місцевих податків і зборів, що дасть можливість частину податків залишати на місцях для виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень, а також визначити об’єктивні критерії фінансування державою делегованих повноважень;

– надати територіальним громадам права розпоряджатися майном, об’єктами комунальної власності, що їм належать, земельними ресурсами у межах своїх територій, забезпечивши реальну можливість здійснювати інвестиції у розвиток своїх територій, оновлення основних фондів комунальних підприємств, підвищення рівня добробуту та якості життя населення.

Отже, реформування фінансових засад місцевого самоврядування, забезпечення самостійності місцевих бюджетів є необхідною умовою розвитку соціального потенціалу в сільських регіонах.

Література

1. Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: розпорядження кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р.№ 333-р.- Режим доступу: www.kmu.gov.ua/control/ru/cardnpd.
2. Місцеве самоврядування в Україні: сучасний стан та основні напрями модернізації : наук. доп. / [ редкол. : Ю. В. Ковбасюк, К. О. Ващенко, В. В. Толкованов та ін.] ; за заг. ред. д-ра наук з держ. упр., проф. Ю. В. Ковбасюка. – К. : НАДУ, 2014. –128 с.
3. Прохорова В.М. Соціальний потенціал регіону: методологічні аспекти / В. Прохорова // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії - Серія: Економічні науки. Випуск 6. Том 1. – Полтава, 2013.