Головна » Статті » Конференція_2014_12_4-5 » Секція_1_Сільськогосподарські науки

ОЦІНКА СТІЙКОСТІ СОРТІВ ГРЕЧКИ ДО ЗАСОЛЕННЯ ГРУНТУ В УМОВАХ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО СТУПЕ УКРАЇНИ

Аверчев Олександр

д.с-г.н., директор Інституту післядипломної

 освіти та дорадництва

Херсонський ДАУ

м. Херсон

 

ОЦІНКА СТІЙКОСТІ СОРТІВ ГРЕЧКИ ДО ЗАСОЛЕННЯ ГРУНТУ В УМОВАХ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО СТУПЕ УКРАЇНИ

 

У зв’язку зі значними площами засолених ґрунтів Причорноморського Степу України добір стійких до цього фактора сортів сільськогосподарських культур має важливе значення, особливо у жарких і посушливих умовах, які посилюють токсичну дію солей. Однак питання солевитривалості гречки та її сортів у світовій літературі висвітлене недостатньо, а одиничні роботи, присвячені цьому питанню, носять суперечливий характер.

Оскільки стійкість до засолення є наслідуваною ознакою, комплексна диференціація сортів за індексом солестійкості дала можливість виділити генотипи з різним ступенем солестійкості. Так, з таблиці 1 видно, що дія солей позначилася на усіх показниках структури врожаю у більшій чи меншій мірі за всіма сортами.

Таблиця 1

Оцінка стійкості сортів гречки до засолення ґрунту за індексом солестійкості, %

Сорт

Індекс солестійкості за ознаками:

Комплексний індекс солестійкості

V%

висота рослини

кількість

маса зерна

ІП*

гілок

суцвіть

зерен

Шатилівська 5

88

64

68

60

55

86

70,2

20

Сумчанка

85

65

51

40

34

74

58,2

35

Крупинка

83

57

35

28

19

65

47,8

52

Степова

88

64

56

52

48

78

64,3

25

Лілея

80

57

39

25

14

59

45,7

54

Середнє

84,8

61,4

49,8

41,0

34,0

72,4

 

 

SE**

1,53

1,81

5,94

6,74

7,94

4,76

 

 

V%

4

7

27

37

53

15

 

 

Примітки: ІП* – індекс продуктивності (відношення маси зерна до загальної біомаси); SE** – стандартна похибка середньої.

 

Однак найбільшого впливу засолення зазнали ключові ознаки продуктивності гречки – кількість зерен і їх маса. Тут відмічалась і найбільша строкатість показників з розмахом величини індексу продуктивності 35 і 41, що підтверджується коефіцієнтом варіації V= 37% і 53% відповідно. Досить висока мінливість і кількості суцвіть на рослину (33 або V= 27%).

Максимальний фенотипічний вияв саме цих структурних одиниць є передусім надійним критерієм оцінки солестійкості рослин на засолених ґрунтах. Так, менш стійкими сортами, з високим варіюванням усіх господарсько-цінних ознак виявились Лілея і Крупинка, у яких низькі індекси солестійкості за ознаками кількості й маси зерна вирішили частку їх загальної солестійкості: комплексна оцінка цих сортів була порівняно низькою – 45,7 і 47,8 відповідно. За узагальненим індексом солестійкості порівняно високими оцінками характеризувалися Шатилівська 5 і Степова – 70,2 і 64,3 відповідно.

Результати двофакторного дисперсійного аналізу сортів, що вивчалися, підтверджують ключовий вплив мінерального живлення на врожайність гречки за різних умов післяжнивного вирощування, а також неоднозначність реакції сортів на удобрення (табл. 2).

Таблиця 2

Урожайність сортів гречки залежно від фону живлення, ц/га

Середнє за 1995-1998 рр.

Строк сівби (Фактор А)

Фон живлення (Фактор В)

Без добрив

N45P30

N90P60

Шатилівська 5

12,0

17,8

19,2

Сумчанка

11,1

16,9

18,2

Крупинка

10,3

15,5

17,1

Степова

12,7

17,5

20,4

Лілея

10,2

13,7

15,2

Примітка. НІР05 за роки досліджень складала за факторами, ц/га: фактор А – 0,47-0,76; В – 0,36-0,59; взаємодія АВ – 0,81-1,31.

 

Як показали дослідження порівняно високу врожайність у досліді показали сорти Шатилівська 5, що склало, у середньому по досліду, 16,3 і Степова – 16,9 ц/га, але з них вищої результативності досягла Шатилівська 5 на варіанті N45P30, а сорт Степова – на варіанті N90P60, де отримано суттєві надбавки врожаю 5,8 і 7,7 ц/га відповідно. Низькими й нестабільними врожаями характеризувалась сорт Лілея – від 10,2 до 15,2 ц/га, у посівах якої спостерігалось найбільше варіювання врожайності (V= 42-54%).

Слід також зазначити, що на варіантах без внесення мінеральних добрив формування врожаю відбувалося більш стабільно за роками, але гарантовано високі врожаї зерна забезпечила норма N90P60.

Найбільше впливає на формування врожаю культури фон мінерального живлення, який у середньому за роки досліджень складав 63,40%, що майже у 2 рази перевищує вплив генотипу, де частка участі склала – 30,93%.

 

Література

1. Аверчев О.В. Агроекологічне обґрунтування адаптивних технологій вирощування круп’яних культур у різних ґрунтово-кліматичних районах півдня України.: Монографія / О.В. Аверчев – Д: Вид-во Грінь Д.С. Херсон, 2012, - 287 с.

Категорія: Секція_1_Сільськогосподарські науки | Додав: Admin (03.12.2014)
Переглядів: 290
Всього коментарів: 0