Головна » Статті » Конференція_2014_10_16-17 » Секція 5 Економічні науки

РОЛЬ ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Мігай Наталя

к.е.н., доцент

Первомайський політехнічний інститут

Національного університету кораблебудування

імені адмірала Макарова

м. Первомайськ

 

РОЛЬ ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

З другої половини ХХ століття науково-технічний і технологічний прогрес став визначальним фактором розвитку як окремих національних економік, так і міжнародних економічних та політичних відносин взагалі. На сучасному етапі цей вплив теоретично висвітлений у концепції «економіки знань», що сформувалася у процесі аналітичного узагальнення закономірностей економічного розвитку світу. Економіку знання рухає виробництво, розподіл і використання знань та інформації. У європейський доктрині інновацій (OECD) обґрунтована нова теорія економічного зростання, згідно з якою знання є найважливішим ендогенним виробничим фактором, що справляє помітний вплив на роботу «двигуна капіталізму»[1]. А от одним із основних чинників економічного зростання та розвитку наукоємного виробництва країни визначено розширення доступу компаній до венчурного (ризикового) капіталу.

В умовах фінансово-економічної кризи залучення венчурного капіталу може стати каталізатором розвитку інноваційних процесів та наукоємного виробництва в Україні. За сучасною класифікацією (КВЕД), в Україні до наукоємних виробництв відносять окремі види діяльності в машинобудуванні, зокрема устаткування електричне та електронне, апарати літальні, повітряні та космічні літальні апарати, а також фармацевтичні препарати. За розрахунками українських вчених сьогодні частка наукоємних виробництв у структурі промисловості складає лише  3–4% [2]. 

Венчурне фінансування здійснюється у двох формах – шляхом придбання акцій нових фірм, або надання кредитів різних видів, з правом конверсії в акції та  у декілька етапів:

  • до стартове фінансування (є найбільш ризикованим, адже практично відсутня достовірна інформація щодо життєздатності проекту, що фінансується);
  • стартове фінансування (має високий ступінь ризику, здійснюється розробка та випробовування нового виду продукції(технології);
  • фінансування на початковій стадії розвитку компанії (пов'язаний з переходом компанії-інноватора до практичної діяльності по випуску продукції чи застосування технології);
  • фінансування швидкого розвитку компанії (оснований на використанні венчурного капіталу для збільшення виробничих потужностей інноватора);
  • вихід (відбувається публічне розміщення акцій компанії-інноватора та їх викуп).

Відмінність венчурного фінансування від банківського в тому, що не потрібно щорічних виплат за відсотками, застави. Крім того, інвестор не вимагає страхування ризиків та ще й допомагає корисними порадами і діловим досвідом з питань виробництва, фінансів, управління персоналом. Такими перевагами венчурного фінансування користуються галузі, що мають розгалужений внутрішній ринок збуту, не залежать від імпорту, а також новостворені фірми малого та середнього бізнесу.

На жаль сьогодні венчурне фінансування в Україні залишається непрозорим. За рейтингом країн для здійснення венчурних інвестицій Україна займає 63-тю з 64-х позицій, поступаючись лише Нігерії [3]. Значна кількість венчурних фондів, що працюють в Україні, створені або безпосередньо міжнародними організаціями, такими як ЄБРР, або в рамках міжурядових угод.

Існує низка факторів, які перешкоджають розвитку венчурного фінансування інноваційної діяльності, а саме – економічна та політична нестабільність; відсутність ефективної правової бази, що регулює функціонування венчурного фінансування; не зацікавленість держави у розвитку малого та середнього інноваційного підприємництва; мала частка порівняно із закордонним вітчизняного венчурного капіталу; відсутність інституційного середовища венчурного фінансування; відсутність економічних та податкових стимулів з боку держави для залучення коштів у наукоємне виробництво тощо.

Незважаючи на велику кількість негативних факторів розвитку венчурного фінансування, наша країна має значний нереалізований потенціал у даній сфері.  Державі необхідно застосувати закордонний досвід роботи із ризиковим капіталом, вдосконалити законодавство зі стимулювання інноваційної діяльності та створити інфраструктуру реалізації інновацій.

 

Література

  1. OESD – National Systems for Financing innovation.- Paris. – 1995. – P. 13-19.
  2. Романенко В.А. Наукоємне виробництво в Україні: проблеми та перспективи/В. Романенко// Проблеми науки. - №7. – 2012. – С. 32-38.
  3. Мертенс, А. Венчурные фонды и венчурные инвестиции: как это работает / А. Мертенс // Финансовый директор. – 2009. – № 1. – С. 97–105.
Категорія: Секція 5 Економічні науки | Додав: Admin (16.10.2014)
Переглядів: 523
Всього коментарів: 0