Головна » Статті » Конференція_2016_12_8-9 » Секція_5_Економічні науки

ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ РІЗНОМАНІТНИХ ЧИННИКІВ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Проць Тетяна

слухач магістратури

Науковий керівник: к.е.н., доцент Качмар О.В.

ВП НУБіП України«Бережанський агротехнічний інститут»

м. Бережани

 

ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ РІЗНОМАНІТНИХ ЧИННИКІВ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

 

Організація оплати праці і формування її рівнів складають основу соціально-трудових відносин як в суспільстві так і в сільськогосподарському підприємстві, охоплюючи всіх учасників трудового процесу.

Існуючі прогресивні системи оплати праці є однією з основних засад побудови виробничих відносин, з допомогою яких досягається високий рівень ефективності праці. Такі чинники виробничої діяльності, як мотивація трудового колективу, продуктивність праці та розмір оплати праці є важливою передумовою досягнення кращих показників економічного розвитку сільськогосподарських підприємств. Дана ситуація вимагає комплексного аналізу організації прогресивних форм та систем оплати праці в сільськогосподарських підприємствах.

Оплата праці — це винагорода за працю, яку вкладає працівник у сільськогосподарське виробництво. В умовах ринкових відносин значно зростає роль нормування праці. За його допомогою можна оцінити трудовий внесок працівників з урахуванням кількості та якості, витраченої на виробництво певної продукції.

В умовах ринку мотивуючі функції оплати праці передбачають наступні умови:

  • розмір заробітної плати кожного працівника має визначатися особистим його трудовим вкладом в загальний результат колективної праці;
  • посилення диференціації в оплаті праці в залежності від її складності і якості, споживчих властивостей продукції, яка виробляється;
  • поступова відмова від грошових компенсацій за непрестижну роботу і шкідливі умови. Такі компенсації консервують несприятливі умови і стимулюють впровадження науково-технічного прогресу, а також знецінюють працемотивуючу функцію оплати;
  • розширення стимулюючої зони оплати праці шляхом встановлення оптимальних співвідношень гарантованого суспільством мінімуму заробітної плати, який забезпечує відтворення кваліфікованої робочої сили і максимально можливого заробітку, який забезпечив би якісні відмінності в рівні добробуту працівників з різним трудовим вкладом;
  • зміна функцій і ролі преміальних систем.

В сучасних умовах заробітна плата в Україні повною мірою не виконує усіх функцій. Впродовж багатьох років (навіть десятиріч) заробітна плата в Україні підтримувалася на соціально низькому рівні. Сьогодні для більшості найманих працівників вона перетворилася на невелику (та ще й негарантовану) соціальну виплату, що дозволяє пережити, перебути важкі часи, але ніяк не досягти добробуту. Штучне стримування заробітної плати призвело до того, що нині витрати на заробітну плату в Україні в розрахунку на одиницю валового національного продукту майже вдвоє нижчі, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою.

При цьому рівень оплати праці в кожному сільськогосподарському підприємстві залежить від кінцевого результату його роботи, тобто від валового прибутку. Взаємозв'язок міри праці та її оплати здійснюється через форми і системи оплати праці, які залежать від особливостей сільськогосподарського виробництва, від нових економічних та трудових відносин.

Специфіка праці в аграрному секторі виробництва полягає в тому, що при її однакових затратах можна отримати різні кінцеві результати, які залежать також від погодно-кліматичних умов, від родючості землі, від сортів насіння. Все це необхідно враховувати при застосуванні відповідних форм та систем оплати праці.

Сільськогосподарські підприємства самостійно обирають форми і системи оплата праці і матеріального стимулювання, які найбільшою мірою відповідають умовам конкретного господарства та досягнутому рівню соціально-психологічних відносин у трудових колективах, їх довіри один до одного і рівня добросовісного ставлення до праці.

Оплата за кінцеві результати є важливою передумовою досягнення гармонії в оплаті праці, оскільки встановлює прямий зв'язок заробітної плати з результатом. При цьому, заробітна плата жорстко не обмежується, а залежить тільки від обсягу і якості реалізованої продукції та її ціни на ринку.

Отже, основним економічним законом, який регулює величину заробітної плати, є закон вартості робочої сили. Його вимоги зводяться до того, щоб величина заробітної плати забезпечувала нормальні умови відтворення робочої сили та не була нижчою від того рівня, який дає змогу підтримувати стан постійної працездатності й утримувати членів сім'ї.

 

Література

1. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с.

2. Закон України "Про оплату праці” від 24 березня 1995 р.№108/95-ВР.

3. Закон України  «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII.

4. Методичні рекомендації щодо підвищення вартості робочої сили в сільському господарстві та подолання міжгалузевої і міжрегіональної диференціації в оплаті праці / [І. М. Демчак, Г. М. Адаменко, В. В. Петрик, В. П. Слупський, О. С. Філоненко]. – К. : НДІ «Украгропромпродуктивність», 2010. – С. 37.

5. Методичні рекомендації з оплати праці робітників сільськогосподарських підприємств на збиранні зернових культур урожаю 2015 року / [І. М. Демчак, О. О. Митченок, О. П. Савицька, М. Ф. Кисляченко та ін.]. – К. : НДІ "Украгропромпродуктивність", 2015. – 38 с.

Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (07.12.2016)
Переглядів: 41
Всього коментарів: 0