Головна » Статті » Конференція_2016_12_8-9 » Секція_5_Економічні науки

ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО МЕХАНІЗМУ СПРАВЛЯННЯ ПДВ

Боровик Петро

к. е. н., доцент

Горова Юлія

Кибал Олена

Уманський національний університет садівництва

м. Умань

 

ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО МЕХАНІЗМУ СПРАВЛЯННЯ ПДВ

 

Із набранням чинності Податкового кодексу України (ПКУ) [1] та внесенням низки змін до цього нормативно-правового акту, найбільш кардинальні з яких відбулись після прийняття Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII  «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», механізм справляння податку на додану вартість суттєво реформовано, внаслідок чого відбулось скорочення пільг з досліджуваного податку та зміна ставок цієї податкової форми.

Варто зазначити, що ПДВ ще до реформування порядку його нарахування і сплати та й протягом останніх років забезпечував надходження значної частки доходів державної казни.

В той же час, згідно з вимогами статті 200 Податкового Кодексу України (ПКУ), окремі його платники мають законне право на відшкодування з бюджету від’ємного значення об’єкта оподаткування з ПДВ [1]. Передусім це стосується тих платників, які вивозять товари, роботи та послуги з України.

Внаслідок цього в Україну надходять валютні цінності, але, одночасно, експортерам, що є платниками ПДВ, відшкодовують з бюджету значні суми податку. Слід зазначити, що одним із наслідків дії статті 200 ПКУ, якою узаконено права платників податків, які мають від’ємне значення об’єкта оподаткування з ПДВ на відшкодування таких сум податку із бюджету, є штучне завищення окремими платниками розмірів податкового кредиту саме з метою отримання бюджетного відшкодування. Крім того, суми податку на додану вартість, заявлені окремими платниками до відшкодування та розміри самих відшкодувань з року в рік зростають, що свідчить про те, що проблема бюджетного відшкодування все більше заважає підрозділам ДФС України виконувати плани по мобілізації надходжень до бюджету держави.

Загалом, варто зазначити, що податкові пільги з ПДВ, як і відшкодування від’ємного значення об’єкта оподаткування, суттєво знижують фіскальну ефективність справляння цієї податкової форми а також, завдяки спричиненій ними нерівномірності податкового навантаження на окремі категорії та групи платників ПДВ, послаблюють її регулюючі властивості.

Крім того, ПДВ, завдяки його перекладності на кінцевого споживача, зовсім не стимулює виробництво, а, натомість, сприяє розвитку торгівельної галузі. Також ПДВ зумовлює часткове зростання цін на продукцію, яку продає платник цього податку, а, отже, спільно з іншими факторами, може спричиняти інфляційні процеси.

Слід також зазначити, що практика адміністрування ПДВ продемонструвала, що завдяки можливості бюджетного відшкодування цього податку та перекладності його сум на кінцевого споживача, цей податок та його платників досить часто використовують в схемах мінімізації податкового навантаження та ухилення від оподаткування.

Підсумовуючи аналіз недоліків вітчизняного сучасного порядку нарахування і сплати ПДВ, зазначимо, що до них слід віднести: можливість відшкодування від’ємного значення об’єкта оподаткування з ПДВ з бюджету, значну кількість податкових пільг з ПДВ, те, що механізм справляння ПДВ стримує виробництво, сприяє розвитку торгівлі та стимулює інфляційні процеси а також можливість використання схем оптимізації сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету, або відшкодування з бюджету.

Оскільки механізм справляння аналізованої податкової форми має суттєві недоліки, може здатись, що Україні краще відмовитись від використання ПДВ. На наше переконання, цього допускати ні в якому разі не варто, оскільки цей податок має значний фіскальний потенціал та суттєві регулюючі властивості. Поряд з цим, як перелічені так і інші недоліки механізму справляння податку на додану вартість потребують розробки таких напрямів вдосконалення порядку його нарахування і сплати, які б дозволили швидко та ефективно вирішити проблеми, що заважають виконанню цією податковою формою її фіскальних та регулюючих завдань.

Результати проведеного нами дослідження демонструють, що першочерговими напрямами вдосконалення вітчизняного порядку нарахування і сплати ПДВ повинні бути розширення повноважень фіскальних органів щодо перевірок достовірності сум ПДВ, заявлених платниками до відшкодування а також підвищення рівня відповідальності працівників державної фіскальної служби за результати таких перевірок, посилення відповідальності платників податків та їх посадових осіб за незаконне декларування від’ємного значення об’єкта оподаткування з ПДВ, розробка і запровадження понижуючих коефіцієнтів до сум ПДВ, задекларованих до відшкодування з бюджету за результатами операцій з експорту сировини та низькотехнологічної продукції, посилення відповідальності осіб за реєстрацію фіктивних фірм, які використовуються в схемах податкових оптимізацій, чіткіша координація дій податкових та митних підрозділів Державної фіскальної служби України з метою запобігання фіктивного експорту а також імпорту товарів за заниженими цінами,  суттєве скорочення пільг щодо нарахування і сплати ПДВ.

Перелічені заходи дозволять ефективно вирішити сучасні проблеми справляння ПДВ та значно посилять фіскальні і регулюючі властивості цієї податкової форми.

 

Література

  1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (07.12.2016)
Переглядів: 723
Всього коментарів: 0