Головна » Статті » Конференція_2016_12_8-9 » Секція_5_Економічні науки

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ КОМПЛЕКСНИМ ВИКОРИСТАННЯМ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ У ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Бондарчук Олександр

здобувач

Інститут агроекології і природокористування НААН

м. Київ

 

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ КОМПЛЕКСНИМ ВИКОРИСТАННЯМ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ У ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

 

Одним з елементів системи управління є механізм управління комплексним використанням природних ресурсів у лісовому господарстві. Для його формування варто використовувати комплекс підходів, зокрема: системний, процесний, екосистемний, інституціональний, сценарний тощо. Ці підходи тісно взаємодіють між собою і на їх основі враховують особливості природокористування у лісовому господарстві. В дослідженні був застосований комплексний підхід для вирішення проблеми збалансованого використання природних ресурсів у лісовому господарстві, як чинника стійкості соціо-еколого-економічного розвитку. Він дозволяє розгледіти їх взаємозв’язок і зважати на аспекти управління, а саме: економічні, екологічні, соціальні, технічні, організаційні та інші.

В процесі використання деревини, як безпосереднього ресурсу, формується економічна корисність природних ресурсів у лісовому господарстві. Її цінність пов’язана з побічним користуванням, отриманням деревини та недеревних ресурсів, які не пов’язані з деревиною.

Екологічна корисність природних ресурсів у лісовому господарстві є їх цінність, яка проявляється в середовищі, що формує функції лісових екосистем. Завдяки лісу можливе збереження природних комплексів і забезпечення життєдіяльності людини, як біологічного елементу. З рекреаційними умовами територій, оздоровчою функцією лісових екосистем, пов’язана соціальна корисність природних ресурсів у лісовому господарстві. Дана невід’ємна цінність задовольняє соціальні і культурні потреби людини.

Під комплексним лісокористуванням розуміється економічно виправдане збалансоване освоєння лісових екосистем. Проте особливість використанням природних ресурсів у лісовому господарстві полягає в тому, що всі вигоди не можуть бути отримані одночасно. Для організації максимально ефективного і раціонального процесу освоєння природних ресурсів у лісовому господарстві доцільно вдосконалювати інструменти алгоритмів прийняття управлінських рішень в лісовій галузі [1, с. 81].

Механізм управління комплексним природокористуванням виступає інструментом регулювання використання, охорони та відтворення природних ресурсів у лісовому господарстві не тільки на основі норм законодавства, а й на базі потреб населення в рекреаційних ресурсах і екосистемних послуг. Організація управління комплексним використанням природних ресурсів у лісовому господарстві ґрунтується на системному підході. Завдяки системному підходу до управління природними ресурсами у лісовому господарстві можна уникнути стану, при якому прийняте рішення в одній сфері постане проблемою для іншої. Як цілісний організм, якому притаманні зв’язки між різними елементами та зовнішні зв’язки з іншими системами, досліджується управління комплексним використанням природних ресурсів у лісовому господарстві. Розглядається система управління комплексним використанням природних ресурсів у лісовому господарстві, як взаємна діяльність суб’єкта та об’єкта управління. Саме завдяки системному підходу можливо розглянути взаємозалежність і складність елементів об’єкта та суб’єкта управління.

Процесуальний характер системи виражається в тому, що вона знаходиться в безперервному процесі становлення нових властивостей. Процесний підхід в управлінні трактується, як сукупність взаємопов’язаних функцій управління. Робота з досягнення мети розглядається в процесному підході, як серія направлених дій, кожна з яких сама по собі також виступає процесом. Підхід забезпечує наочність процесу управління, зручність для аналізу кожного елемента  [1, с. 82].

Процес управління лісовим господарством в просторовому аспекті виступає як сукупність функцій та інститутів. Тому у виборі стратегії розвитку лісової галузі основою може виступити інституційний підхід [2]. Проте,  даний підхід має певний недолік: суб’єктивні чинники і особливості території, які залишаються збоку, тобто ігнорування неінституціональних форм взаємодії. Застосуванням інших наукових підходів дає можливість компенсувати цей мінус.

Управління лісами, як екосистемами з урахуванням взаємозв’язків їх компонентів, сучасного стану і зміни лісового покриву, визначає концепція лісових екосистем. Ця концепція ґрунтується на сталому і збалансованому використанні і відтворенні природних ресурсів у лісовому господарстві та екологічних функцій лісів при збереженні стійкості лісових екосистем, їх стабілізуючої ролі в екологічних процесах [2].

Сьогодні, коли відбуваються швидкі зміни економічних і соціальних умов господарювання, стає все більш популярним сценарний підхід. Головне місце належить можливостям органів управління забезпечити ефективне планування розвитку лісової галузі та функціонування диференційованої системи застосування інструментів управління.

Таким чином, різноманіття функцій лісових екосистем потребують поєднання різних наукових підходів до використання природних ресурсів у лісовому господарстві з метою найбільш повного задоволення економічних, соціальних та екологічних потреб суспільства. Проте, в залежності від економічного значення та головного призначення лісової галузі в конкретних умовах, перше місце відводиться завданням, які виникають з необхідності виробництва лісопродукції або покращення та економії особливих цінностей природних ресурсів лісових екосистем.

 

Література

  1. Пыткин  А.Н.  Методологический  базис  механизма комплексного  использования  лесных  ресурсов  региона / А.Н. Пыткин,  К.В. Незнакина //  Вестник  Удмуртского университета: Серия Экономика и право. – 2013. – № 2-4 (Вып. 4). – С. 79–83.

2. Шершун М.Х. Напрями реформування організаційно-економічної структури управління лісовим господарством / М.Х. Шершун // Збалансоване природокористування. – №1. – 2013. – С. 5–12.

Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (07.12.2016)
Переглядів: 263
Всього коментарів: 0