Головна » Статті » Конференція_2016_12_8-9 » Секція_5_Економічні науки

ОСНОВНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА: ЕКОНОМІЧНА СУТЬ

Герчанівська Світлана

к.е.н., доцент

Козира Тарас

слухач магістратури

ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»

м. Бережани

 

ОСНОВНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА: ЕКОНОМІЧНА СУТЬ

 

Для того, щоб здійснювати виробничу діяльність, підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у процесі виробництва, зберігають при цьому свою натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію або виконану роботу. Під впливом засобів праці предмети праці змінюють свої фізико-хімічні властивості, а тому перетворюються на кінцеву готову продукцію. До засобів праці належать машини, обладнання, інструменти тощо, тобто основні засоби підприємства. В економічній літературі часто трапляється ототожнення понять «основні засоби», «основні фонди». Під фондами, як відомо, розуміють джерела утворення господарських засобів підприємства, якими є статутний капітал, резервний капітал, прибуток та інші джерела, що відображаються в пасиві балансу. Стосовно основних засобів більш правильно застосовувати поняття «засоби», бо саме вони становлять частину активів підприємства [4].

За економічною природою засоби праці виступають у вигляді основних засобів тільки в процесі продуктивного використання. Об'єкти, які придбані з метою подальшої реалізації, належать до товарів, а не до основних засобів. У бухгалтерському обліку засоби праці виділено в окремий об'єкт обліку, що має назву «основні засоби підприємства».

Нині не існує єдиного визначення поняття «основні засоби» та переліку їх складових (об’єктів основних засобів) згідно чинного законодавства. У дослідженнях українських та зарубіжних вчених та в нормативному забезпеченні існує багато точок зору, щодо трактування «основні засоби». Це свідчить, перш за все, про недостатній рівень дослідження сутності основних засобів. Маємо зауважити, що в сучасній обліково-економічної літературі здебільшого автори використовують визначення основних засобів згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби».

Відповідно до п. 4 П(С)БО 7, основні засоби – матеріальні активи, які підприємство (установа) утримує з метою використання їх у процесі виробництва (діяльності) або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Тобто до основних засобів відносяться матеріальні активи, якщо вони призначені не для перепродажу або переробки без обмеження їх вартості [2].

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Бутинець Ф.Ф. вважає, що основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік) [1, с. 85].

Пиріжок Є. розглядає основні засоби як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (чи операційного циклу, якщо він перевищує рік [3, с. 398].

Узагальнюючи погляди провідних вчених-економістів та викладені тлумачення основних засобів, приходимо до висновку, що найбільш повне визначення категорії «основні засоби» матиме такий вигляд: основні засоби – це активи, які беруть участь в декількох операційних циклах, не втрачаючи при цьому свою натурально-речову форму, переносять свою вартість на знов створену продукцію частинами в вигляді нарахованої амортизації, строк корисного використання яких перевищує один рік та від використання яких підприємство очікує отримати економічну користь.

Таким чином, в сучасних дослідженнях вітчизняні вчені в більшості випадків опираються на термінологію нормативно-правових актів, що є опорою аналізу основних засобів.

 

Література

  1. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський словник / Ф. Ф. Бутинець. – Житомир : ПП «Рута», 2001. – 224 с.
  2. Основні засоби : Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. за № 92 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0288-00
  3. Пиріжок Є. С. Поняття «основні засоби» та канали їх вибуття на підприємстві / Є. С. Пиріжок, Н. Т. Кулікова // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу: міжнар. зб. наук. праць. – 2011. – № 2 (20). – С. 397-405.
  4. Черненко С.К. Природа основних засобів: монографія. / С.К. Черненко– Рівне, 2014. – 184 с.
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (07.12.2016)
Переглядів: 559
Всього коментарів: 0