Головна » Статті » Конференція_2016_12_8-9 » Секція_5_Економічні науки

МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ВІДХОДІВ РОСЛИННИЦТВА В ЯКОСТІ ДЖЕРЕЛ СИРОВИНИ ДЛЯ РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

Черник Діана

старший викладач

ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»

м. Бережани

 

МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ВІДХОДІВ РОСЛИННИЦТВА В ЯКОСТІ ДЖЕРЕЛ СИРОВИНИ ДЛЯ РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

 

Сьогодні в Україні одним з пріоритетних напрямів енергосектору є розвиток відновлюваної енергетика і енергозбереження. Не дивлячись на достатньо високий потенціал відновлюваних джерел енергії і ряду успішно реалізованих проектів в цій області, в Україні існує ще значний, практично доступний, але невикористаний резерв цих відновлювальних джерел, вагоме місце серед яких займають відходи рослинництва, зокрема солома зернових культур.

У економічно розвинених країнах розроблені і апробовані різні варіанти енергетичного використання побічної продукції рослинництва і відходів тваринництва. Для соломи, стебел кукурудзи і соняшнику передбачається пряме спалювання, ферментація і гідроліз, газифікація і анаеробне зброджування.

В умовах залежності від імпорту нафти і газу, а також значного забруднення навколишнього середовища шкідливими викидами, Україна також повинна шукати альтернативні джерела для забезпечення країни паливом та енергією, які повинні бути екологічно чистими і не залежати від зовнішніх поставок.

Найбільш конкурентоздатним процесом в цих умовах вважається отримання теплової і електричної енергії за рахунок прямого спалювання побічної продукції рослинництва, зокрема соломи зернових культур. Енергія, що виробляється таким чином, може використовуватися для обігріву приміщень, сушки сільськогосподарської продукції, підігріву теплиць, електроприводу насосних установок і так далі. Проте, в структурі витрат на отримання соломи і використання її для виробництва енергії основна доля належить роботам по збору і підготовці до спалювання, що виступає в певній мірі стримуючим фактором над усуненням якого потрібно працювати.

Передумовою для сталого та економічно обґрунтованого використання відходів рослинництва і насамперед соломи зернових культур з енергетичними цілями є зниження її собівартості.

Але інтенсифікація виробництва, яка супроводжується постійним збільшенням цін на енергетику та добрива, спонукає до активного пошуку шляхів раціонального використання пожнивних решток, які донедавна могли просто спалювати, та змушує виробників с/г продукції дедалі більше замислюватись, яким чином перейти до таких технологій по збиранню соломи, які зможуть зробити її дешевою сировиною для розвитку відновлювальної енергетики.

При сучасному валовому зборі зерна на рівні 50 млн т для енергетичних цілей може бути використано до 24 млн т соломи. При зростанні валового збору до 80 млн т ця цифра зросте до 40 млн. т. Якщо врахувати, що така кількість рослинної маси еквівалентна 5 і 8 млн. т умовного палива, відповідно, значення такого виду біопалива важко переоцінити. Так, енергія, що може бути отримана при використанні такої кількості палива, перевищує потужності усіх опалювальних котелень, що експлуатуються у сільській місцевості.

Використання соломи в таких обсягах дозволило б зекономити від 4,5 до 14 млрд м3 природного газу.

Ефект від використання альтернативного палива із відходів сільського господарства – соломи очевидний і полягає в наступному:

1. Створення екологічно чистого, безвідходного виробництва;

2. Економічно ефективне використання рослинних відходів;

3. Економія бюджетних коштів, що виділяються на закупку палива для обігріву житлового сектору;

5. Розвиток малого бізнесу та створення нових робочих місць в селах;

Таким чином використання відходів сільського господарства для виробництва енергії стрімко розвивається у країнах ЄС та має хороші передумови й перспективи в Україні, що викликано наступними факторами:

1. Висока енергетична інтенсивність економіки України в порівнянні зі світовими показниками. Високе споживання природного газу.

2. Критична залежність України від нестабільних поставок газу із зовнішніх ринків, у тому числі з Росії.

3. Високі та нестабільні ціни на природний газ, тенденції до їх збільшення для всіх категорій споживачів.

4. Високий потенціал виробництва біогазу з відходів АПК.

5. Великий потенціал виробництва біогазу/біометану при використанні вільних орних родючих земель для вирощування сировинних енергетичних культур за їх потенційно меншої собівартості (в порівнянні з виробництвом західних країн).

Ці фактори зумовлять розвиток біогазових технологій в Україні які дозволять у перспективі робити значний внесок у забезпечення енергетичної незалежності держави, сприятимуть створенню нових робочих місць, розвитку місцевої економіки, поліпшенню екології та підвищення родючості ґрунтів.

 

Література

1. Біоенергетичний потенціал лісостепової та поліської зони України та перспективи його використання: монографія / За заг. ред. д.с.-г.н., проф., член- кор.. УААН В.І.Ладики. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2009. – 300 с.

2. Біопалива (технології, машини і обладнання) / [В. Дубровін, М. Корчемний, І. Масло, О. Шептицький, А. Рожковський, 3. Пасторек, А. Гжибек, П. Євич, Т. Амон, В.В. Криворучко]. – К.: ЦТІ “Енергетика і електрифікація”, 2004. - 256 с.

4. Калетнік Г.М. Розвиток ринку біопалива в Україні : [моногр.] / Г.М. Калетнік. – К. :Аграрна наука, 2008. – 464 с

Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (07.12.2016)
Переглядів: 49
Всього коментарів: 0