Головна » Статті » Конференція_2016_12_8-9 » Секція_5_Економічні науки

ФОРМУВАННЯ ОБМЕЖЕНЬ І ОБТЯЖЕНЬ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННІ ЯК ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИСНАЖЕННЯ І ЗАБРУДНЕННЯ ЗЕМЕЛЬ

Дугієнко Наталя

к.е.н., доцент,  доцент кафедри міжнародної економіки

природних ресурсів та економічної теорії

Мелінхович Анна

магістр

Запорізький національний університет

м. Запоріжжя

 

ФОРМУВАННЯ ОБМЕЖЕНЬ І ОБТЯЖЕНЬ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННІ ЯК ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИСНАЖЕННЯ І ЗАБРУДНЕННЯ ЗЕМЕЛЬ

 

У сучасному суспільстві все більш домінуючим стає зростання пріоритетності загальнолюдських інтересів і цінностей, серед яких і екологічна безпека, тобто такий стан та умови навколишнього природного середовища, при якому забезпечується екологічна рівновага та гарантується захист навколишнього середовища.

Варто зазначити, що діяльність підприємств практично всіх галузей економіки впливає на об’єкти довкілля та створює екологічні загрози для здоров’я людей. Що стосується сільського господарства, то його особливістю є те, що воно не лише безпосередньо є дотичним до виникнення екологічних проблем, а й відчуває негативний екологічний вплив з боку інших галузей. Загострення екологічних проблем спричиняється насамперед нераціональним використанням залучених у сільськогосподарське землекористування ресурсів, внаслідок цього землі сільськогосподарського призначення досить інтенсивно втрачають свої природні властивості. А це вимагає розробки дієвих заходів щодо попередження виснаженню і забрудненню земель, серед яких механізм формування обмежень і обтяжень у сільськогосподарському землекористуванні.

Земельним законодавством України передбачаються обмеження прав і обов’язків щодо господарського використання земель сільськогосподарського призначення з метою створення необхідних умов для охорони навколишнього природного середовища, певних особливо цінних об’єктів, для задоволення державних чи громадських потреб. Встановлені відповідно до спеціального законодавства санітарно-захисні, екологічні, протипожежні та інші вимоги повинні виконуватися землевласниками і землекористувачами, у тому числі й орендарями, в обов'язковому порядку. Їх невиконання може призвести до забруднення земельної ділянки токсичними речовинами, втрати родючого шару ґрунту та інших негативних наслідків як для природи, так і людини. Вказані вимоги реалізуються встановленням відповідних санітарно-захисних та охоронних зон. Вони забезпечують збереження режимоутворювальних об’єктів, створення належних умов для їхнього функціонування, експлуатації та ремонту, захисту життя і здоров’я населення від можливого негативного впливу цих об’єктів, а також захисту й збереження навколишнього природного середовища, зокрема земельних ресурсів, від згубної дії окремих таких об’єктів [1].

Зазначимо, що режим використання земельних ділянок в охоронних, захисних та санітарних зонах і смугах створює відповідні обмеження щодо господарської діяльності, тому землевласники й землекористувачі мають втрати і збитки, спричинені вказаними обмеженнями та обтяженнями. Разом з тим, сутність обмежень та обтяжень у використанні земель полягає в узгодженні земельних інтересів та земельних потреб, які виникають в процесі регулювання земельних відносин на різних ієрархічних рівнях. Тому при формуванні обмежень та обтяжень у використанні земель слід дотримуватися принципів: забезпечення безпеки держави; поєднання державних і місцевих інтересів; обґрунтованості; досягнення збалансованого співвідношення економічних та екологічних інтересів суспільства, забезпечення раціонального використання та охорони земель [2].

На жаль, сьогодні створення нових землеволодінь і землекористувань масово відбувається без врахування такого принципу, як використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості земель [3]. Тобто, закріпивши право власності та користування земельними ділянками, держава поки що так і не забезпечила належного встановлення обмежень та обтяжень таких прав, які мали б сформувати умови еколого-техногенної безпеки у використанні земель і закласти основи сталого землекористування.

Таким чином, одним із основних механізмів забезпечення раціонального й екологобезпечного використання земельних ресурсів є розробка наукових засад  та удосконалення системи формування обмежень (обтяжень) у сільськогосподарському землекористуванні.

 

Література

  1. Тихенко Р.В. Формування обмежень і обтяжень у сільськогосподарському землекористуванні: теорія і методологія [Електронний ресурс] / Р.В.Тихенко // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». – С. 35-38. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/inek/2011_5/35.pdf
  2. Дорош Й.М. Еколого-економічні основи формування інституту обмежень та обтяжень при використанні земель / Й.М. Дорош. – К.: ТОВ «ЦЗРУ», 2007. – 236 с.
  3. Конституція України: прийнята 28 червня 1996 року № 254 п/96-ВР [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – С. 141. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/page
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (07.12.2016)
Переглядів: 107
Всього коментарів: 0