Головна » Статті » Конференція_2016_12_8-9 » Секція_5_Економічні науки

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ В РЕГІОНІ

Ребрина Ніна

здобувач

Науковий керівник: к.е.н., доцент Скороход І.С.

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки

м. Луцьк

 

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ В РЕГІОНІ

 

У зв’язку з усвідомленою необхідністю переходу до «безпечної» економіки особливу роль надається екологічним інноваціям. Вони є базовим продуктом еколого-інноваційної діяльності по створенню, використанню і впровадженню у виробництво еколого-орієнтованого нововведення, що реалізуються у вигляді екологічних товарів (виробів або послуг), технологій їх виробництва, методів управління на всіх стадіях і збуту товарів, що сприяють розвитку і підвищенню соціально-економічної ефективності функціонування суб’єктів господарювання, забезпечують ресурсно-екологічну безпеку, мінімізацію впливу та охорону навколишнього середовища. Еколого-інноваційна діяльність в межах економічної системи (місцевої, регіональної або національної) також залежить від виконання суб’єктами (університетами, дослідними центрами, структурами підтримки інноваційної діяльності, промисловими підприємствами, громадськими організаціями) рамкових угод (норм і правил). Інтенсивність і якість взаємодії цих суб’єктів визначає продуктивність такої системи.

До механізмів, здатних мінімізувати екологічне навантаження при незначних інвестиціях, таких, що активно впроваджуються в управлінську практику за кордоном, належать інноваційні стратегії екологічно чистого виробництва, екоефективності, використання кращої з наявних технологій, ресурсозбереження, індустріального симбіозу, а також міжнародні системи менеджменту та аудиту, добровільні погоджування й програми, екологічне маркування тощо [3].

Для формування екологічної інноваційної системи необхідно [2]:

  • утворення єдиної регіональної системи просування інноваційного продукту даного регіону;
  • акумулювання даних про потреби в інноваційній продукції (технологіях) і оперативне інформування про це ВНЗ і наукових організацій, які здійснюють свою діяльність в даному регіоні;
  • розвиток регіональної інформаційної мережі, що повинна здійснювати інформаційне забезпечення інноваційної діяльності на всіх етапах (ідея – дослідження – розроблення – впровадження);
  • створення науково-методичної бази для створення та підтримки різних типів підприємств, організацій інноваційної інфраструктури (інноваційних центрів, наукових парків, інноваційних бізнес-інкубаторів, центрів трансферу технологій і технополісів);
  • формування інноваційно-активних територій (технополісів, наукових парків);
  • розвиток діючих елементів інфраструктури та створення нових ланок (добудовування «технологічних коридорів»), які будуть забезпечувати швидке просування інновацій від досліджень до комерціалізації і випуску продукту на ринок.

Екологічна інноваційна система охоплює три рівня [1]:

1. Рамкові умові, які, в свою чергу, можна також розділити на три складові:

– інфраструктура та ресурси, до яких зокрема входить якість та стан транспортної системи, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в регіоні, природні ресурси та особливості регіону;

– структурна складова, яка характеризує законодавчу базу, регіональну політику, промислову політику тощо;

– надструктурна складова, яка характеризує рівень та особливості культурного розвитку, звичаї, традиції та правила поведінки, що прийняті в регіоні.

2. Ресурси для здійснення інновацій, до яких відносяться професійні навички, знання та технології, а також капітал, які необхідні для здійснення інноваційної діяльності.

3. Інституції, або інституційний рівень, тобто той рівень, на якому відбувається взаємодія між активним суб’єктами регіональної інноваційної системи, а саме: фірми (підприємства), регіональні агенції підтримки інноваційної діяльності та інші посередники, освітні та науково-дослідні установи, фінансові посередники та ланцюжки поставок.

Оскільки впровадження еко-інновацій вимагає координації зусиль як держави, підприємства так і усіх контрагентів його ринкового середовища, необхідно залучити до цього процесу регіональні чинники впливу на конкурентну перевагу регіону – екоінноваційність, як умову розвитку факторно-орієнтованої економіки у напрямку до орієнтованої на інновації.

 

Література

1. Регіональні інноваційні системи: досвід розвинених країн і перспективи його використання в Україні: навчально-методичний посібник [Текст] / ДП «Укртехінформ» – Київ, 2013. – 325 с.

2. Регіональні інноваційні системи: ідентифікація, оцінка, інститути та ін­струменти розвитку  [Текст] / науково-аналітична доповідь; за ред. Л.І. Федулової. – К.: Ін-т економіки та прогнозування НАН Украї­ни, 2012. – С. 157.

3. Хумарова Н. И. Экологизация инновационных стратегий снижения отходоемкости производства [Текст] / Н. И. Хумарова // Вісник економічної науки України. – 2008. – № 2 (14). − С. 158.

Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (07.12.2016)
Переглядів: 30
Всього коментарів: 0