Головна » Статті » Конференція_2016_12_8-9 » Секція_5_Економічні науки

ФІНАНСОВІ КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Тимоць Мирослава

к.е.н., доц. , завідувач кафедри фінансів і кредиту

Мартищук Михайло

слухач магістратури

Івано-Франківський  університет права ім. Короля Данила Галицького

м. Івано-Франківськ

 

ФІНАНСОВІ КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

 

Складна ситуація у світовій економіці загалом і в українській зокрема є наслідком накладення однієї на одну одразу двох криз: у міжнародних грошово-кредитних відносинах і фінансовому секторі. В Україні становище ускладнилося через політичну нестабільність, що призвела до кризи довіри, особливо до банківської сфери. Тож необхідність активізації міжнародного співробітництва України у сфері міжнародного кредитування й інвестування для стабілізації ситуації в умовах економічної кризи є очевидною. Сучасний розвиток міжнародної економіки характеризується її подальшою глобалізацією, головним чином унаслідок нерівномірності розвитку країн світу: найрозвинутіші з них та світові фінансові організації інвестують кошти у менш розвинені економіки з метою підтримання стабільності національних господарських систем.

З метою вироблення дієвих заходів боротьби з соціально-економічною й фінансовою кризами особливу увагу слід звернути на роль кредитування й інвестування, а також основні проблеми України щодо формування антикризових заходів [1,с. 12]. 

Треба наголосити, що для подолання економічної кризи в Україні потрібно в першу чергу стимулювати національне виробництво шляхом активізації співпраці нашої держави з міжнародними організаціями. До речі, сьогодні це питання активно досліджується вітчизняними науковцями і практиками. Варто зауважити, що нинішня криза є однією з наймасштабніших у історії. Заходи, спрямовані на боротьбу із глобальною кризою вживають усі охоплені нею країни, кожна відповідно до своїх можливостей. Оскільки економіка кожної країни має свої особливості, шляхи подолання кризових явищ мають бути до певної міри унікальними, хоча деякі заходи є актуальними для всіх країн світу, зокрема використання для оздоровлення економіки кредитного потенціалу. Антикризові заходи та інструменти різняться ще й через різне розуміння сутності кризи. Так, в Україні її розглядають здебільшого як кризу ліквідності, хоча, на нашу думку, її потрібно розглядати як кризу довіри. Для розв'язання проблеми кризи довіри треба насамперед забезпечити фінансову систему необхідними механізмами гарантування та/або страхування повернення коштів [2, c. 54].

На мій погляд, криза в Україні спричинена не так крахом банківської системи, як недосконалістю економічних перетворень, що можна виправити з допомогою антикризових заходів. При цьому останні повинні бути прозорими і зрозумілими суспільству й бізнесу, щоб не склалася думка, ніби рішення приймається на користь окремої фінансової групи чи банку.

Для подолання кризи потрібно прийняти ряд рішень на підтримку кредитних ринків, акцентуючи увагу на питаннях поновлення ринку міжбанківських кредитів, розвитку інституту державних гарантій і зниження Нацбанком ставки рефінансування. Експерти вважають, що потрібно знайти точки секторального економічного відновлення, куди банки могли б ефективно спрямувати свої ресурси, тобто застосувати селективну політику або її елементи. Але для банків важлива наявність залучених і позичених коштів, хоча на докапіталізацію українських комерційних банків [3, c.28].

Основні ризики, що загрожують стабільності банківської системи України це неповернення коштів за кредитами, боргові зобов'язання перед іноземними кредиторами, коливання курсу гривні до долара. Економічна криза виявила наявність у банківському секторі структурних дисбалансів, що стримує його розвиток та загострює ризики, пов'язані з реалізацією банківської стратегії. До таких дисбалансів належать розрив у фінансуванні банківських операцій, дисбаланс ліквідності, валютний, надлишок відділень банків. В Україні, як і в більшості пострадянських країн, рівень витрат перевищує рівень заощаджень.

Шляхи вирішення:

-Рефінансування банківського сектору має бути організоване під попит на гроші з боку реального сектору економіки. Якщо поставити за мету контроль ефективності використання коштів, то потрібно рефінансувати комерційні банки не просто під гарантії повернення коштів, а, наприклад, під заставу векселів перспективних виробничих підприємств.

-Комерційні банки України не можуть конкурувати з іноземними банками щодо кредитних операцій, оскільки ставка рефінансування надзвичайно висока. З огляду на це необхідно переглянути її в бік зниження.

-Необхідно створювати свою, незалежну, фінансову систему, яка орієнтувалася б на гривню і внутрішній кредитний потенціал. А загальна економічна політика повинна поступово змінювати свою спрямованість від антикризової до інноваційної.

-Для розв'язання окреслених проблем потрібен комплексний підхід щодо використання різних інструментів фінансової і кредитної політики, а також низка заходів, націлених на зменшення залежності реальної економіки від впливу негативних зовнішніх факторів [4, c. 35].

 

Література

1. Івасів І.П. Яка банківська система потрібна Україні? /Івасів І.П./ Вісник НБУ.- 2013.- №4. –С.12.

2. Шевченко Р. І. Банківські операції: навч.-метод посіб. / Р. І. Шевченко. – К.: КНЕУ, 2012. –С.54

3. Савостьяненко М.В. Інвестиційні проекти міжнародних фінансових організацій в Україні/М.В. Савостьяненко // Наукові праці НДФІ. — 2008. — № 1. –С.28

Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (07.12.2016)
Переглядів: 51
Всього коментарів: 0