Головна » Статті » Конференція_2016_12_8-9 » Секція_5_Економічні науки

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РАЦІОНАЛЬНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Греськів Олена

к.геогр.н., доцент

ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут»

м. Бережани

 

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РАЦІОНАЛЬНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

 

Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів включають, в першу чергу, раціональне землекористування. Раціональне землекористування означає максимальне залучення до господарського обігу всіх земель та їх ефективне використання за основним цільовим призначенням, створення найсприятливіших умов для високої продуктивності сільськогосподарських угідь і одержання на одиницю площі максимальної кількості продукції за найменших витрат праці та коштів.

Охорона земельних угідь — сукупність науково обґрунтованих заходів, спрямованих на ліквідацію надмірного вилучення земельних фондів із сільськогосподарського обігу внаслідок промислового, транспортного, міського і сільського будівництва та видобутку корисних копалин, запобігання підтопленню, заболоченню засобом гідротехнічного й меліоративного будівництва, підвищення фізико-хімічних властивостей, знищення в них отруйних хімічних речовин при застосуванні мінеральних добрив та засобів захисту рослин від шкідників і хвороб, запобігання забрудненню ґрунту відходами промислового виробництва, паливом і мастильними матеріалами при виконанні сільськогосподарських робіт, захист від водної та вітрової ерозії, раціональне регулювання ґрунтотворчого процесу в умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та його індустріалізації.

Отже, раціональне використання й охорона земельних ресурсів включають дві групи питань: 1) охорона, землі від виснаження і підвищення її родючості — економічна група; 2) охорона від забруднення та його попередження — екологічна група.

Організація сільськогосподарського землекористування на ландшафтній основі передбачає врахування корисних властивостей агроландшафтів, особливо ресурсо-відновлювальних та забезпечення максимального доходу при мінімальних економічних затратах на їх використання і збереження на засадах збалансованого розвитку. Власне, ландшафтний підхід дозволяє враховувати взаємозв’язок всіх компонентів природи, в тому числі земель, лісів, води, та інших природних ресурсів зберігаючи природні та біологічні функції ґрунтового покриву на рівні, що гарантує нейтралізацію негативних наслідків господарської діяльності та поліпшення якості природних ресурсів, досягнення екологічної стабільності території землекористування. Основою агроландшафтів є ґрунти, що виступають основним засобом виробництва і предметом праці у землеробстві [1].

Проблема раціонального землекористування в Україні продовжує загострюватись і ускладнюватись протягом багатьох років, за визначенням ряду дослідників екологічна ситуація, яка нині склалася має чітко виражений кризовий характер.

Досвід розвинутих країн показує, що в умовах ринкової економіки ефективним заходом по запобіганню та розв’язанню екологічних проблем є застосування економічних механізмів управління природними ресурсами. Економічний механізм являє собою комплекс фінансово-економічних інструментів впливу на матеріальні інтереси суб’єктів господарювання. В Україні зазначений механізм знаходиться у стадії становлення, його недоліком є застосування, головним чином, регуляторів примусово-обмежувального характеру. З метою подолання екологічних проблем землекористування рекомендується більш широке застосування регуляторів стимулюючо-компенсаційного характеру. Зокрема, на шляху раціоналізації землекористування пропонуються такі заходи:

- надання дотацій та субсидій, спрямованих на виконання програм по охороні земель та підвищенню родючості ґрунтів;

- пільговий режим оподаткування (зниження ставок земельного податку або тимчасове звільнення від оподаткування) підприємств, які використовують екологобезпечні технології для виробництва сільськогосподарської продукції, а також здійснюють заходи щодо підвищення якості ґрунтів та їх охорони;

- цінове стимулювання виробництва екологічно чистої продукції, шляхом встановлення підвищених закупівельних цін на неї;

- пільгове кредитування сільгосппідприємств, які ведуть екологобезпечне виробництво та здійснюють заходи по підвищенню родючості ґрунтів;

- компенсація державою зниження доходів внаслідок тимчасової консервації і виведення з обробітку деградованих та малопродуктивних земель [2].

 

Література

  1. Бриндзя О. Еколого-економічні засади раціонального використання сільськогосподарських земель на ландшафтній основі [Електронний ресурс] / Олена Бриндзя // Соціально-економічні проблеми і держава. — 2014. — Вип. 1 (10). — С. 233-241. — Режим доступу до журн.: http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2014/14boznlo.pdf.
  2. Лебеденко О.В. Еколого-економічні аспекти землекористування [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.rusnauka.com/10._ENXXIV_2007/Economics/21788.doc.htm
  3. Мордвінов О. Екологічні проблеми сільськогосподарського виробництва  в Україні в умовах ринкової трансформації // Вісник української академії державного управління. – 2001. - №1. – С.144 – 145.
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (07.12.2016)
Переглядів: 230
Всього коментарів: 0