Бездітко Людмила

к.в.н., доцент

Житомирський національний агроекологічний університет

Муштук Ірина

к.в.н., мол. наук. співробітник

Інституту ветеринарної медицини НААН

м. Київ

АНАЛІЗ ЕПІЗООТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ ЩОДО КЛАСИЧНОЇ ЧУМИ СВИНЕЙ У СВІТІ

У світі знову набирає обертів актуальність проблем вірусних  захворювань серед диких і свійських свиней. Класична чума свиней висококонтагіозне, вірусно-інфекційне захворювання усіх вікових груп домашніх і диких свиней з летальністю від 80 до 100% [1]. Відповідно до класифікації ФАО - КЧС відноситься до транскордонного захворювання та належить до групи надзвичайного ризику. В останні роки класична чума свиней реєструється в понад 60 країнах на всіх континентах світу (крім Антарктиди). У країнах Європи спалахи спостерігаються в Болгарії, Румунії, Латвії, Російській Федерації, Республіці Білорусь та Україні [4]. 

Виникнення спалахів КЧС серед свійських і диких свиней спонукає фахівців до пильної охорони території нашої держави від занесення збудника даної інфекції. Серед безлічі шляхів його розповcюдження одним з основних є міграційний, тому необхідний постійний контроль за переміщенням диких свиней із неблагополучних щодо КЧС пунктів та контролем щодо проведення заходів біобезпеки на відповідному належному рівні у підсобних господарствах приватного сектору серед свійських свиней [2].  Практичний досвід науковців вказує, що здійснити комплекс захисту країни та господарств від занесення збудника і ліквідувати епізоотію надзвичайно важко.

Аналіз епізоотичної ситуації КЧС у світі свідчить про наявність спалахів у країнах ближнього і далекого зарубіжжя. Захворювання спостерігали у п’яти країнах cвіту, де впродовж двох років було зареєстровано 33 спалахи КЧС. В Україні та Російській федерації зареєстровано спалахи серед диких свиней, що свідчить про циркуляцію збудника серед сприйнятливих диких тварин, які мігрують та знаходяться у природних умовах [4].  За повідомленням Державної ветеринарної і фітосанітарної служби України, на території Київської області, вірус КЧС був виявлений у 4-х відстріляних кабанів, де були проведені необхідні для боротьби з вірусом КЧС протиепізоотичні заходи.

Слід зауважити, що боротьба з КЧС у різних країнах різноманітна. У світі застосовують дві системи боротьби з ліквідацією КЧС: жорстка – поголівний забій та альтернативна – поголівний забій та вакцинація. При ліквідації спалахів КЧС, деякі країни поряд з вимушеним забоєм застосовують тимчасову вакцинацію, а інші держави (Молдова, Білорусь, Україна) проводять поголовну вакцинацію свиней проти КЧС живими вакцинами, як основний засіб профілактики. Оскільки перехворілі і вакциновані тварини мають однаковий спектр вірусспецифічних антитіл, у багатьох країнах Західної Європи відмовились від вакцинації і перейшли на серологічний контроль. Тварини з виявленими антитілами підлягають забою.

Спостереження та дослідження показали, що КЧС серед диких свиней реєструють здебільшого у зимовий період, що проявляється відсутністю збалансованих кормів, як наслідок тривалого стресу й ослаблення імунітету. Внаслідок цього латентна інфекція з персистуванням вірусу може переходити у клінічні форми перебігу, або тварини у значній кількості починають виділяти вірус у довкілля, і навіть якщо клінічно не хворіють, стають джерелом збудника інфекції для інших членів популяції [3].  На території Європи дикі свині мають значне поширення, а збільшення щільності їх популяції відповідно впливає на географічне поширення КЧС, особливо в країнах, де частина свиней утримується в господарствах із відсутністю системи біозахисту. У розповсюдженні захворювання серед диких тварин важливе значення має збільшення щільності їх популяцій, підвищення стадності і міграції. Заходи з депопуляції диких свиней в Білорусії, Російській Федерації, призвели до міграції їх на територію нашої держави і країн Європейського Союзу, звідси ускладнення епізоотичної ситуації з АЧС і КЧС в Україні, Польщі, Латвії, Литві, Естонії. Погіршенню епізоотичної ситуації сприяє відсутність біозахисту в індивідуальних господарствах громадян, які утримують свиней. Такої проблеми не існує в країнах (у Німеччині, Голландії), де свині утримуються в приміщеннях із забезпеченням біозахисту.

В Білорусії, Російській Федерації, Латвії та Литві відмічається значна кількість сприйнятливих до розповсюдження вірусної інфекції тварин. Найбільший відсоток сприйнятливих тварин знаходиться в дикій фауні країн, що територіально межують з нашою державою, а саме Білорусь – 75% та Російській Федерації – 63%. Можливість контакту з дикими свинями – резервуарами вірусів КЧС і АЧС призводить до спалахів захворювання. Тому, на нашу думку, в такій епізоотичній і господарській ситуаціях припинення вакцинації свиней в індивідуальних господарствах громадян не на часі.

Епізоотологічний і серологічний моніторинг показують, що дикі свині є резервуаром вірусу КЧС. Відсутність спалахів захворювання серед диких свиней не означає елімінацію цього вірусу в популяції. Не можна відкидати також можливість “зворотного” потрапляння вірусу від свійських свиней до диких.

Література

1. Макаров В. В. Классическая чума свиней – особенности эпизоотического процесса и проблемы на современном этапе / В. В. Макаров, С. И. Джупина,      А. А. Коломыцев [Текст] // Аграрная Россия. – 2001. - № 3. - С. 42-48.

2. Прискока В. А. Попереджувальна діагностика інфекційних захворювань з оцінкою ступеня ризику [Текст] / В. А. Прискока, О. М. Неволько // Ветеринарна біотехнологія. – Київ. – 2014. – №24. – С. 170-175.

3. Mushtuk I.Y. Clasiccal swine fever among populations of wild and domestic animals [Текст] / I.Y. Mushtuk // Біологія тварин. – Львів. – 2014. – Т.16. – № 3. – С. 104-109.

4. Summary of Immediate notifications and Follow-ups – 2015. Classical swine fever [Electronic resource] // World Organisation for Animal Health. – Mode of access: http://www.oie.int/wahis_2/public/wahid.php/Diseaseinformation/-Immsummary. – Title from the screen.