Головна » Статті » Конференція_2016_12_8-9 » Секція_1_Сільськогосподарські науки

ПРО НЕОБХІДНІСТЬ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ТА МИСЛИВСКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

Шевчук Віктор

к.с.-г.н., с.н.с., директор, завідувач лабораторї лісівництва

ДП "СФ УкрНДІЛГА"

м. Олешки, Херсонська обл.

 

ПРО НЕОБХІДНІСТЬ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ТА МИСЛИВСКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

 

До зони наукової діяльності провідної лісо-дослідної установи регіону – Державного підприємства "Степовий ім. В. М. Виноградова філіал Українського ордена "Знак Пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. В. М. Висоцького", входять Миколаївська, Одеська та Херсонська адміністративні області, загальна площа яких становить 14,3% від площі країни. Більша частина регіону відноситься до Південного сухого та Північного байрачного Степу (зони ризикованого землеробства та лісівництва) і лише на північному заході Одеської області – до Лісостепу. Лісистість регіону (4,0-6,3%) є найнижчою в Україні і далекою від оптимальної. З вказаних вище областей зони діяльності Херсонська є найбільш проблемною через наявність тут низки піщаних арен від Каховки до Кінбурнської коси на площі 160 тис. га, що являють собою найбільшу пустелю країни.

Пустельний та напівпустельний клімат сухих степових територій у сусідстві з двома морями та заплавами найбільшої ріки, утворили неповторну та складну природну еколого-лісівничу структуру регіону. Пилові бурі та загроза їх виникнення вже понад 180 років (1834-й рік вважається точкою відліку початку залісення Олешківських пісків) примушують людину захищати себе особисто та плоди своєї праці  шляхом втручання у природні процеси. 1860-й можна вважати початком масштабного приборкання рухомих пісків пустелі шляхом залісення. Згодом було створене перше державне лісництво. Більш, ніж півстоліття, лісівниками було присвячено різноманітним спробам та способам зупинити рухомі піски, які унеможливлювали життя людини в умовах пустелі, але у переважній більшості випадків експерименти закінчувалося невдачею. Механічні способи зупинки пісків мали короткочасну ефективність, тому на порядку денному стало випробовування методів закріплення рухомих пісків шляхом створення рослинних насаджень [1-2]. Для вирішення проблеми у 1925 році розпочинається комплексне вивчення Нижньодніпровських пісків. Спочатку створена "на папері", а з 1927 року – у плановому режимі, почала працювати Олешківська піщано-меліоративна дослідна станція. Згодом, у результаті об'єднання двох дослідних станцій, була організована Нижньодніпровська науково-дослідна станції залісення пісків і виноградарства на пісках, що згодом перетворилася у філіал Інституту [2], 90-і роковини створення якого у наступному, 2017 році, відзначатиме наукова громадськість.

Що ж було досягнуто лісівничою наукою на Півдні України за цей відрізок часу і чому постало питання про необхідність модернізації наукових досліджень та виходу на наступний щабель лісівничого вивчення та використання місцевих природних ресурсів [1-2]?

1. Завдяки всебічному вивченню багаторічного лісокультурного досвіду та інтенсивним лісівничим експериментам (лише за період 1959–1965 років були закладені та випробувані у пінетумах та дослідних культурах 18 (згодом 22) види сосон, безліч листяних та чагарникових деревних порід). В результаті створені величезні масиви лісових насаджень площею 86 тис. га, які зупинили піски. Створення регіональних мап ґрунтів, складання порівняльного прогнозу рівнів ґрунтових вод, розроблення технологічних карт лісових культур склали концептуальну основу заліснення пісків Нижньодніпров'я. Згідно програми ЮНЕСКО, за досвідом залісення, яке позитивно вплинуло на клімат регіону, до нас приїздили вчені з усього світу.

2. Паралельно з вивченням лісівничих методів, для зупинки пісків широко використовувалися інші рослини, зокрема – виноград, найбільша у світі колекція якого на пісках (1262 сорти) була створена саме в урочищі філіалу "Саги", а також плодові породи. Найкращими показниками володіли сорти селекції лабораторії виноградарства дослідної станції, попередника філіалу.

3. Моніторинг стійкості рукотворних лісових масивів визначив необхідність вивчення фауністичної складової штучних ценозів. Результатом цього виклику стала організація на базі філіалу першого в системі науково-дослідного мисливського господарства (НДМГ) з перспективою стати одним з регіональних осередків Центру мисливствознавства в країні. Завдання Центру – вивчення проблематики та вдосконалення мисливської галузі України.

4. Перший етап заліснення регіону, який не має світових аналогів ні за розмірами експерименту ні за переліком варіантів, завершився створенням унікальних насаджень. Він поступово переходить у фазу їх збереження, відповідно – фазу зміни тематики та модернізації наукових досліджень. Масивне всихання штучних лісів на межі століть та крупні лісові пожежі 2007-2013 рр. перетворюють південний регіон у науково-дослідний полігон з:

- розробки дієвих заходів з підвищення стійкості лісів півдня України, які стали гарантом зупинки рухливих пісків, основою стратегічної лісової галузі регіону;

- вивчення рубок догляду, пов'язаних з формуванням та оздоровленням лісу;

- створення дослідної бази моніторингу лісових пожеж під керівництвом науковців Регіонального східноєвропейського центру НУБіП України;

- організації вітчизняного Центру мисливствознавства, основною метою якого має стати виконання та координація наукових досліджень у мисливській галузі.

 

Література

1. Труды Алешковской песчано-мелиоративной опытной станции. – Вып. 1. Цюрупинск, 1928. – 54 с.

2. Шевчук В.В. Ліси Нижньодніпров'я як стабілізуючий антропогенний та еколого-економічний чинник півдня України. Історія, сучасність, перспективи / В.В. Шевчук // Лісівництво і агролісомеліорація. 2005. Вип.108. – Х.: 2005. – С. 68-76.

Категорія: Секція_1_Сільськогосподарські науки | Додав: Admin (07.12.2016)
Переглядів: 240
Всього коментарів: 0