Головна » Статті » Конференція_2016_12_8-9 » Секція_1_Сільськогосподарські науки

ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ МИСЛИВСЬКОГО РЕСУРСУ

Семенюк Станіслав

к.б.н., доцент кафедри екології та географії

Херсонський державний університет

м. Херсон

Шейгас Ігор

к.с.-г.н., с.н.с., завідувач сектору мисливствознавства

ДП "СФ УкрНДІЛГА"

м. Цюрупинськ

 

ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ МИСЛИВСЬКОГО РЕСУРСУ

 

Організація та ведення мисливського господарства шляхом спеціального використання мисливської фауни, яка виступає природним мисливським ресурсом держави, неможлива без його інвентаризації [1]. Поряд з науково обґрунтованою оцінкою та інвентаризацією типів мисливських угідь, які виконуються під час проведення комплексу планових робіт з державного упорядкування, мисливські користувачі зобов'язані регулярно та якісно, згідно встановлених нормативів та термінів, виконувати обліки фактичної чисельності мисливських звірів та птахів, що виступають об'єктами полювань. Служба мисливствознавця у кожному господарстві повинна чітко орієнтуватися та мати змогу оперативно свідчити про кількісний та якісний (статево-віковий) стан популяцій мисливських тварин у межах господарчих угідь, а також про відповідність розміру мисливського ресурсу оптимальній ємності угідь. Достовірна моніторингова (постійна) інформація про чисельність диких мисливських звірів та птахів: перед, під час та після закінчення терміну сезону полювання, дозволяє оперативно визначати екологічний стан популяцій дичини в угіддях мисливського господарства. За відсутності такого оперативного контролю можливе допущення критичних ресурсних коливань. Наприклад: значне перевищення оптимальної чисельності з наступним виснаженням кормових ресурсів, заподіянням шкоди дикими тваринами лісовому та сільському господарству, створенням загрози життю та здоров'я людей та загибеллю частини популяції. Можливий протилежний негативний результат – елімінація значної частини маточного поголів'я та деградація популяції певного мисливського виду у разі недотримання норм відстрілу.

Недосконалість теорії та практики облікових робіт значною мірою ускладнюється в умовах відсутності наукового центру, який проводив би польовий та камеральний аналіз існуючих, розробляв та впроваджував нові та сучасні методи облікових робіт, або навіть – забороняв для користування неякісні методики. Багаторічний авторський обліковий досвід, а також випробовування найбільш використовуваних методик обліку під час виконання наукових тем № 20 "Управління популяціями основних видів мисливських тварин в умовах лісогосподарського виробництва України" (1994-1996 рр.), № Держреєстрації: 0193V027118 та № 17 "Дослідити особливості організації та ведення мисливського господарства в Україні в сучасних умовах" (2010-2014 рр.), № Держреєстрації: 0110U001921 показав неспроможність деяких з них. Візьмемо, як приклад, популярний та найчастіше використовуваний метод прогону. Результати обліку отримуються шляхом інтерполяції даних пробних прогонів 20% території на загальну площу господарства. Не вдаючись у математичний аналіз репрезентативності вибірки, відмітимо лише одну з технічних складових: реальність проведення обліку на 20% території за один світловий день. Оптимальна площа одного прогону знаходиться в межах 100 га. За середньої площі господарства 15 тис. га потрібно провести 30 загонів. Хронометражні дані досліджень вказують на реальну можливість проведення 7-8 прогонів за умови дотримання методики обліку та наявності злагодженої команди виконавців на автомобілях-всюдиходах. Вихід з ситуації: методичне вивчення та перевірка розміру вибірки або – заборона методу.

Вдосконалення системи інвентаризації мисливського ресурсу в країні, що є основою ведення відповідної частини державного кадастру тваринного світу, повністю залежить від використання уніфікованої, єдиної для кожного з 1044 вітчизняних користувачів мисливських угідь, методики інвентаризаційних робіт, незалежно від форми власності та користування мисливськими угіддями. Майбутній нормативний документ (Інструкція), який стане носієм та основою інвентаризаційної системи, повинен мати наступні параметри:

- обов'язковістю для виконання кожного користувача мисливських угідь (досягається затвердженням тексту Мінюстом та Мінфіном України);

- мати регіональний характер облікових методик;

         - орієнтуватись на чітко визначений видовий перелік мисливських тварин, число яких коливається від 38 (9 – ратичних, 17 – хутрових звірів та 12 – пернатої дичини) у державній статистичній звітності з мисливського господарства (форма 2 ТП - полювання), 100 видів у "Положенні" [2] до 130 і більше видів, згідно сучасного наукового бачення [3-4].

- змінити психологію обліків та стати результатом ревізії всієї облікової системи з виключенням непридатних та нераціональних методик обліку чисельності диких тварин з низькою репрезентативністю результату.

 

Література

1. Закон України "Про мисливське господарство та полювання", 22 лютого 2000 року. – № 1478-ІІІ / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 18, ст.132. – Із змінами, внесеними згідно із Законами від № 3053-ІІІ (3053-14) від 07.02.202, ВВР, 2002, № 29, ст.198 до № 1827-VІ (1827-17) від 21.01.2010.

2. Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року, № 780.

3. Гулай В.И. Современные охотничье-промысловые животные Украины. Автореф. дис. на соискание уч. степени доктора биол. наук. - Кишинев, 1994. – 53 с.

4. Татаринов К.А. Пути охраны животного мира лесных экосистем Украинской ССР / Константин Адрианович Татаринов // Охрана лесных экосистем: Тез. докл. респ. науч.-техн. конф., 15-17 октября 1986г. – Львов, 1986. – С.191-195.

Категорія: Секція_1_Сільськогосподарські науки | Додав: Admin (07.12.2016)
Переглядів: 311
Всього коментарів: 0