Складановська Марина

доцент каф. філософії та політології

Ільюшина Катерина

студент

Придніпровська державна академія

будівництва та архітектури

м. Дніпро

ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ ЯК СПОСІБ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Сучасні негативні тенденції згубного впливу людської діяльності на природу, нераціональне використання природних ресурсів у кінцевому підсумку призведе до її руйнування. Екологічна безпека нашої держави передбачає впровадження концепції сталого розвитку країни. Це неможливо без екологізації всіх напрямків господарчої діяльності, освіти, науки, суспільної свідомості і поведінки. Пріоритет споживацького ставлення до природи, цінностей технократичного суспільства є головним бар’єром на шляху формування екоцентричного, біосферного світосприйняття людини. Формування нових цінностей пов'язано з розумінням цілей свого розвитку, вмінням бачити ускладнення і вимірювати свої потреби з можливостями природи і подальшого існування майбутніх поколінь.

Згідно з дослідженнями кафедри захисту навколишнього середовища Єльського університету, Україна займає 44 місце з 180 в екологічному рейтингу країн 2016 [1]. Отже, пошук ефективних механізмів подолання негативних тенденцій знищення довкілля є вкрай актуальною проблемою сучасного розвитку України. Наше завдання – включити природний світ у ціннісні орієнтації особистості за допомогою інформаційно-просвітницьких, соціокультурних заходів. Одним із найефективніших видів соціокультурної діяльності, спрямованої на формування екологічної культури громадян України, є екологічний туризм.

Міжнародна організація «TIES» пропонує такі заповіді екотуриста [2]:

• пам’ятати про уразливість Землі;

• підтримувати програми захисту навколишнього середовища;
• залишати тільки сліди, виносити тільки фотографії;
• пізнавати світ, в який потрапив: культуру народів, географію тощо;
• подорожувати з фірмами, що підтримують принципи екотуризму;
• підтримувати організації, що сприяють захисту природи.

В роботі туристичних агенцій екотуризм стає все більш актуальним. Проаналізуємо провідні причини цієї тенденції. У зв’язку з ростом чисельності міського населення посилюється антропогенний тиск на психіку і здоров’я людини. Отже, для відновлення своїх енергетичних ресурсів, релаксації мешканці великих міст шукають для відпочинку ті куточки природи, де втручання людини не заподіяло значної шкоди її чистоті та несплюндрованості. Актуалізується бажання людини задовольнити свої естетичні й пізнавальні потреби. Джерелом задоволення потреби в красі, пізнання різноманіття флори і фауни є також прекрасні ландшафти, куточки дикої природи, етнографічні культурні пам’ятки, занурення до глибин своєї історії та культури. Виникає потреба в таких видах туризму, які не тільки не суперечать збереженню довкілля, але й сприяють популяризації природоохоронних ідей, опануванню екологічної культури, участі туристів у природоохоронних акціях.

Таким чином, на перший план виходить проблема розвитку екологічної культури, екологічної свідомості нашого суспільства. З кожним роком проблеми мотивації людської діяльності, її зв’язок з особливостями культури, появ нових стандартів поведінки стають дедалі все важливішими. Вони переходять з площини теоретичних знань в галузь практичних завдань екологічної культури, її формування і розвитку, в площину забезпечення розв'язання реальних соціокультурних завдань сьогодення. Розвиток зеленого туризму сприяє не тільки збереженню довкілля та культурної спадщини, але і створює привабливий імідж регіонів нащої країни, додаткові робочі місця та можливість малого бізнесу для села.

Необхідною умовою привабливості зеленого туризму є інформаційно-просвітницька діяльність ЗМІ, суспільних об’єднань, освітянський і соціокультурізації організацій, культурологічний підхід до планування та управління туристичною діяльністю.

Отже, однією з головних ознак сучасного туризму є концепція його розвитку на засадах сталого розвитку суспільства. Екологічний туризм, за умови культурологічного підходу до його організації, є важливим засобом підвищення рівня екологічної культури суспільства, якості життя населення, підтримки рівноваги в природі і збалансованого розвитку регіонів нашої країни.

Література

1. Enviromental pefromance index, Yale University (Індекс екологічної ефективності) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.yale.edu/http://www.yale.edu/
2. The international ecotourism society. The ecotourism commandments (Міжнародна організація екотуризму, заповіді єкотуризму) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ecotourism.org/
3. Складановська М.Г. Екологічна культура як необхідна умова безпеки життєдіяльності [Текст] / М.Г.Складановська // «Екологія і природокористування в системі оптимізації природи і суспільства»: матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф.,  – Тернопіль, Крок, 2016. – частина 1, с. 177-179.
4. Складановська М.Г. Екоетичні цінності сучасної людини [Текст] / М.Г.Складановська // «Перспективні напрямки світової науки» збірник статей учасників 32 міжнародної науково-практичної конференції «Інноваційний потенціал світової науки – ХХІ сторіччя». – Запоріжжя, Південно-український гуманітарний альянс, 2015. – том І, ст. 51-53.