Головна » Статті » Конференція_2016_10_20-21 » Секція_5_Економічні науки

ЗАСОБИ РЕГУЛЮЮЧОГО ВПЛИВУ В СТРАХУВАННІ

Біла  Дарина

аспірант

Науковий керівник: д.е.н., доцент Єрмошенко А.М. 

Київський національний торговельно-економічний університет

м. Київ

 

ЗАСОБИ РЕГУЛЮЮЧОГО ВПЛИВУ В СТРАХУВАННІ

 

Страхові компанії виконують особливі функції в економічній та соціальній сферах, тому  підлягають регулюванню та нагляду з боку держави. Велика кількість учасників залучається до кола страхових правовідносин іне всі вони володіють однаковими інформаційними можливостями тапрофесійним досвідом.   Навіть досить обізнаному  і обережному  страхувальнику буває  важко розібратися в усіх нюансах страхового продукту та договору страхування. Зобов’язання страхових компаній по суті є лише  «обіцянкою» виплатити при настанні страхового випадку страхове відшкодування.

В умовах перехідної економіки, як  зазначає Б.Є. Кваснюк,  «саме держава виступає ініціатором реформ, а трансформаційні перетворення не можуть бути здійснені без її активної участі, оскільки ринковий механізм та його інститути знаходяться на стадії формування та розвитку» [1, c. 19]. 

Проте, навіть сформований ринковий механізм не може замінити державне регулювання.Сучасна ринкова  систему, за визначенням О.С. Марченка«базується на поєднанні різних механізмів координації поведінки економічних агентів: ринкового механізму, державного та корпоративного регулювання». [2, c. 76]. 

Світовий досвід доводить, що ринкова економіка не виключає, а  широко використовує державне регулювання страхової діяльності з метою забезпечення стабільності функціонування ринку страхових послуг з огляду на його значущість для економіки держави, виробництва та захисту прав і майнових інтересів як фізичних осіб, так і суб’єктів господарювання.

Держава для реалізації економічної політики, в тому числі в сфері страхування, застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання.

 Відповідно до с. 12  Господарського Кодексу України основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій [3].

Законом «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» обумовлені заходи впливу держави на визначених ринках, серед яких є обмеження, заборони, штрафи [4].

До таких засобів, що найбільш характерно розкривають сутність страхової діяльності, слід віднести: ліцензування, технічне регулювання, регулювання тарифів, застосування нормативів та лімітів, обмеження.

Для здійснення страхової діяльності юридична особа повинна отримати статус фінансової установи, підтвердженням чого є Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи у Державному реєстрі фінансових установ. Ліцензія видається на кожний вид страхування та є безстроковою.

Стандарти надання страхової послуги (правила страхування), як один із елементів технічного регулювання, в Україні в централізованому порядку державою не розробляються. Але за видами добровільного страхування кожна страхова компанія повинна розробити та затвердити в Нацкомфінпослуг «Правила страхування».

Страхові тарифи в Україні з обов’язкових  видів  страхування  залежно від видів страхування  встановлюються  Кабінетом Міністрів України. З деяких видів добровільного страхування державою врегульовано граничні розміри страхових тарифів.

В Україні встановлені наступні нормативи, що висуваються до діяльності страхових компаній: вимоги до диверсифікованості активів, максимальний розмір власного утримання, вимоги до перестраховиків, вимоги до передачі ризиків у перестрахуванні, вимоги до активів, які приймаються в покриття страхових резервів, норматив достатності активів, вимоги до страхових резервів, мінімальний розмір маржі платоспроможності [5].

Не допускаються відповідно до законодавства обмеження щодо здійснення страхової діяльності за деякими виключеннями: за винятком обов'язкових видів страхування, страхування   життя,   майна   фізичних   осіб,   перестрахування, страхування  експортно-імпортних  поставок  під  гарантію держави, страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, діяльності  страхових  посередників, а також  небанківських фінансових груп щодо здійснення ними окремих видів операцій. 

Таким чином, держава застосовує широкий спектр засобів регулюючого впливу для розвитку страхування та захисту інтересів споживачів страхових послуг.

 

Література

1.  Роль держави у довгостроковому економічному зростанні [Текст]  / О. Ю. Болховітінова, Б. Є. Кваснюк, С. І. Кірєєв та ін.; НАН України; Ін-т екон. прогнозув. ; ред. Б. Є. Кваснюк. – К. ; Х. : Форт, 2003. – 424 с.

2.Основи економічної теорії [Текст] / : підруч. / за заг. ред. д-ра екон.наук., проф. Л. С. Шевченко. –  Х.: Право, 2008. – 448 с.

3. Господарський Кодекс Українивід 16.01.2003 р. № 436-IV[Електрон.  ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. – Режим  доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15/conv –Назва з екрана.

4. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від  12.07.2001 р. № 2664-III[Електрон.  ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. – Режим  доступуhttp://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 –Назва з екрана.

5. Закон України«Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР [Електрон.  ресурс]. // Верховна Рада України: [сайт].– Режим  доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80 –Назва з екрана.

Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.10.2016)
Переглядів: 167
Всього коментарів: 0