Головна » Статті » Конференція_2016_10_20-21 » Секція_5_Економічні науки

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Мартиненко Василь

д.е.н., професор кафедри економіки і підприємництва

Шавловська Наталія

слухач магістратури

НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського»

м.Київ

 

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

 

Менеджмент організації передбачає управління усією її багатоманітною функціональною діяльністю. Але основою, яка об’єднує цю діяльність, є виробництво. Інші напрямки діяльності підприємства призначені для забезпечення продуктивної роботи з надання послуг або виробництва та випуску продукції. Саме виробництвом і керує виробничий менеджмент, який визначає його зміст та суть.

Виробничий менеджмент – сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом, яка має на меті підвищення його ефективності та збільшення прибутку, тобто, це управлінський процес, спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості [1]. Варто відзначити, що менеджмент виробничої діяльності – найбільш структурована і чітко детермінована галузь операційного менеджменту.

Велике значення в ефективному менеджменті на виробництві мають методи менеджменту, що означають процедуру виконання різних завдань управління та систему правил з метою розроблення раціональних управлінських рішень. Серед сукупності методів виділимо чотири групи методів управління виробничою діяльністю підприємства: організаційні, адміністративні, економічні та соціально-психологічні методи [2].

Організаційні методи – це методи, які передбачають ефективне функціонування суб’єкта господарювання, тобто  діяльність повинна бути правильно організована: націлена, спроектована, нормована, регламентована, забезпечена необхідними інструментами, використання яких дозволять персоналу у різноманітних ситуаціях застосувати відповідні правила поведінки. Тобто, спочатку необхідно створити підприємство, розподілити людей за обов’язками, дати їм завдання,  навчити, як діяти у різних ситуаціях, а вже після цього керувати діями, які вони виконують [3].

Адміністративні методи (методи владної мотивації) зводяться до відкритого змушування людей до тієї або іншої діяльності або до створення середовища для такого примусу [4]. Головною умовою використання таких методів є переважання однозначних способів вирішення завдань, відхилення від яких неприпустиме. Слід зазначити, що на практиці дані методи реалізуються у вигляді конкретного безваріантного завдання, відповідальність за яке, здебільшого, несе керівник, який надав розпорядження та допускається мінімальна самостійність виконавця. До недоліків адміністративних методів можна віднести утиск ініціативи та творчого підходу.

Важливе значення в управлінні промисловим підприємством відіграють економічні методи, які з’явились на початку XX століття завдяки зусиллям американського інженера Ф.Тейлора – засновника наукового менеджменту [5]. Через потребу від персоналу оперативного вирішення проблем на підприємстві внаслідок значного ускладнення форм діяльності,  виникла необхідність у розробці методів, які б давали можливість виконавцям самостійно проявляти ініціативу на основі матеріальної зацікавленості, а також нести відповідальність за прийняті ними рішення. Виконавцю надаються лише цілі та загальна лінія поведінки, у межах яких він шукає найсприятливіші шляхи їх досягнення самостійно. Самоініціативність є вигідною не тільки для робітника, але й для підприємства, якісне і своєчасне виконання завдання завжди винагороджується, перш за все грошовими виплатами. Отож, основою даних методів є економічна зацікавленість працівника у результаті своєї роботи.

На допомогу економічним методам у 20-х роках ХХ століття прийшли соціально-психологічні методи, які, здебільшого, мають місце при  управлінні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких грошова винагорода, звісно, суттєвий, але не найголовніший стимул для виконання роботи [6].

Соціально-психологічні методи зводяться до двох основних напрямів:

  • формування комфортного та сприятливого морально-психологічного клімату у колективі, який за рахунок підвищення настрою працівників сприяє більшій продуктивності та віддачі при виконанні поставлених завдань;
  • розвиток та виявлення індивідуальних здібностей кожного, що дозволяє забезпечити максимальну самореалізацію особистості у виробничому процесі.

Таким чином, всі перераховані методи управління виробничою діяльністю підприємства є взаємопов’язаними та на практиці використовуються комплексно. Кожний з методів є індивідуальним, тому їх сукупне використання дає необхідний арсенал засобів управління виробничою діяльністю підприємства.

 

Література

  1. Обэр-Крис Дж. Управление предприятием: пер с фр. – М.: Прогресс, 1997. – 304 с.
  2. Васильев Ю.П. Управление развитием производства. Опыт США. – М.:Дело, 1992. – 280 с.
  3. Никсон Ф. Роль руководства в обеспечении качества и надежности М., 1990.  – 360 с.
  4. Шегда А.В. Менеджмент – основа современного предпринимательства. – К: АНИР, 1995.  -256 с.
  5. Бовыгин В. Новый менеджмент (управление предприятием на уровне высших стандартов: теория и практика эффективного управления). – М.: ОАО Экономика, 1997. – 368 с.
  6. Плотікін Я.Д., Пащенко І.Н. Виробничий менеджмент.  –Львів, 1999. – 256 с.
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.10.2016)
Переглядів: 313
Всього коментарів: 0