Головна » Статті » Конференція_2016_10_20-21 » Секція_5_Економічні науки

ВАРТІСТЬ ЯК КРИТЕРІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ

Заяць Роман

аспірант

Науковий керівник – д.е.н, професор, академік НААН Малік М.Й.

Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки"

Національної академії аграрних наук України

м. Київ

 

ВАРТІСТЬ ЯК КРИТЕРІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ

 

Методи аналізу діяльності підприємств через визначення вартісних показників набули широкого визнання через намагання дослідників, власників та менеджменту знайти зв’язок між станом підприємств і ринковою вартістю їх активів та пасивів, що формують вартість бізнесу в цілому. Основою цього стало визнання можливості і доцільності вираження дохідності, із використанням грошових потоків (реальних і потенційних) [1, с. 72-74].

Дані методи дозволяють побудувати систему показників, які слід враховувати під час визначення напрямів фінансування діяльності підприємства, заходів інвестиційної політики, вирішенні поточних проблем забезпечення ресурсами та їх використання.

За Хелфертом, до 80-х років XX ст. у більшості випадків менеджери підприємств тяжіли до досягнення якомога вищого прибутку. Забезпеченню ресурсами, необхідними для основної діяльності, а відтак питанням управління власністю, надавалось менше значення. Вважалося, що високі прибутки автоматично забезпечують оборот активів та фінансування капіталовкладень, необхідних для розширення підприємств. Однак виявилося, що такий спосіб управління пов’язаний з не найвищою ефективністю активів [5].

Встановлення зв’язку між представленою об’єктами власності ресурсною базою і дохідністю діяльності підприємства, зумовило необхідність застосування більш складних інструментів оцінки її результатів і відповідних управлінських рішень. Це означало перехід до використання менеджментом інтегрованих, позбавлених недоліків бухгалтерського підходу, більш зручних і відповідних реаліям економічних показників.

Одним із значущих кроків у цьому напрямі стало застосування показників вартості капіталу як основного критерію оцінки діяльності і стану підприємства та визначення економічного прибутку як чистого грошового потоку (різниці між вхідними грошовими потоками та витратами на залучення ресурсів), що його формує. Відтак, порівняння грошових потоків, незалежно від того, представляють вони грошові кошти чи матеріальні об’єкти, використовувані для генерування доходів, дозволяє робити висновки про ефективність діяльності підприємства, її окремих напрямів та використовується для оцінки привабливості інвестицій.

Еволюція методів управління власністю супроводжувалась поширенням ідеї, що будь-яке комерційне підприємство є економічною системою, яку слід розглядати на основі критеріїв, які впливають на його вартість як технологічно-майнового комплексу. Їх використання в аналізі діяльності підприємства, який обмежується виправданими часовими рамками, дає можливість визначити економічні альтернативи, які лежать в основі управлінських рішень щодо його розвитку [5, c. 435-438].

Реалізація концепції "творчого руйнування" А. Шумпетера та його послідовників, які наполягають на значенні інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства, у поєднанні із розумінням австрійською школою підприємства (фірми) як форми реалізації підприємницьких ідей через його діяльність на ринках, зумовила значимість досліджень щодо структури власності підприємств та інструментів управління нею. Дослідження вітчизняних вчених також підтверджують, що ефективність функціонування підприємств залежить від їх організації. М.Й. Малік зазначає, що серед інструментів досягнення високопродуктивної діяльності організаційні є найвагомішими [2, с. 20; 3, с. 191].

А. Сміт стверджував, що найбільш продуктивні та новаторські компанії приносять найвищий дохід співвласникам та залучають найкращих працівників, які у свою чергу виявляються ще більш продуктивними і ще більше підвищують дохід, що породжує своєрідне благодатне замкнуте коло [4].

З іншого боку, підприємство, яке прагне будь-якою ціною підвищувати прибутки, нехтуючи при цьому якістю умов праці, мотивації власників виробничих ресурсів, за інших рівних умов зіткнеться із проблемою залучення та збереження у своєму складі висококваліфікованих кадрів і чужих об’єктів власності. Таким чином, заходи управління власністю, спрямовані на підвищення вартості підприємств (їх активів), приносять користь не тільки їх співвласникам, а й іншим зацікавленим сторонам та економіці в цілому [2, с. 23].

У свою чергу, зупиняючи свій вибір на тому чи іншому варіанті структури власності, менеджери здійснюють зміни як у фінансових ресурсах, так і у складі активів підприємства [5, с. 20].

Це вимагає аналізу продуктивності та окупності ресурсів, пряме чи опосередковане використання яких планується для реалізації управлінських рішень. Ефект від прийнятих рішень у кінцевому підсумку матиме вплив як на економічний стан підприємства, так і на вартість його активів. Даний вплив необхідно періодично переоцінювати на основі даних фінансових звітів та з допомогою різних методів економічного аналізу.

 

Література

  1. Бланк И.А. Управление активами. – К.: "Ника-Центр", 2000. – 720 с. – (Серия "Библиотека финансового менеджера". Вып 6).
  2. Коупленд Т., Коллер Т., Муррин Дж. Стоимость компаний: Оценка и управление. – 3-е изд., перераб. и доп. / Пер. с англ. – ЗАО "Олимп-Бизнес", 2005. – 575 с.: ил.
  3. Малік М.Й., Шпикуляк О.Г., Малік Л.М., Лупенко Є.І. Інститут власності та підприємництва у розвитку економіки / М.Й. Малік,– К. : ННЦ ІАЕ, 2007. – 270 с.
  4. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Смит А. – М. : ЭКСМО, 2007. – 960 с.
  5. Хелферт Э. Техника финансового анализа. – СПб.: Питер, 2003. – 640 с.
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.10.2016)
Переглядів: 122
Всього коментарів: 0