Головна » Статті » Конференція_2016_10_20-21 » Секція_5_Економічні науки

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ

Кальченко Сергій

д.е.н., доцент

Таврійський державний агротехнологічний університет

м. Мелітополь

 

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ

 

На сучасному етапі розвитку глобальної економічної системи спостерігається загальний пошук нових форм використання наявних енергетичних ресурсів (перш за все не відновлюваних) в рамках формування національних концепцій енергетичної безпеки. Запорукою енергетичної незалежності кожної країни є створення власної системи енергозабезпечення, що враховує не тільки загальносвітові тренди, а й рівень техніко-технологічного розвитку країни, ресурсний потенціал тощо. Теоретичною основою вивчення сучасних особливостей системних трансформацій національної економіки є факторно-ротаційна концепція економічного розвитку. Основними принципами факторно-ротаційної концепції економічного розвитку є наступні.

  1. Наявність базових визначальних факторів виробничо-господарської діяльності: "Природа", "Людина" та "Капітал", кожен з яких має специфічні характеристики, спосіб застосування, характер отримання доходу його власником тощо.
  2. Ротаційно-еволюційний характер моделі "Людина-Природа-Капітал", що практично реалізується через зміну визначального впливу того чи іншого фактору на загальний стан економічних відносин в певний історичний період, змінюючи при цьому аспекти свого застосування. Характер застосування фактору зумовлюється рівнем соціально-економічного розвитку суспільства.
  3. Наявність проміжних етапів функціонування моделі "Людина-Природа-Капітал", протягом яких відбувається поступовий перехід від домінування одного фактору до іншого.
  4. Несинхронність у розвитку моделі "Людина-Природа-Капітал" на макро- і мікроекономічному рівнях, що призводить до диспропорцій в системі національної економіки та світового господарства, регіональних та світових кризових явищ.

Розглядаючи існуючу ситуацію через призму факторно-ротаційної концепції, можна зробити ряд висновків.

1.      Сучасний етап економічного розвитку є перехідним від етапу "Капітал – Людина" до етапу "Людина – Природа", де визначальним природним ресурсом є інформація як нематеріальна субстанція, а основним людським ресурсом є здатність її ефективно використовувати, генеруючи нові знання.

2.      Створення нових знань здійснюється людиною постійно, безперервно в процесі виробничої діяльності. Характер отримуваних знань визначається рівнем професійних навиків, якістю загальної освіти і природними розумовими здібностями. Отже, підвищення кваліфікації і розширення сфери знань сприяє підвищенню продуктивності праці в даній сфері.

3.      Зростання кваліфікаційного рівня для фахівців зумовлює потребу в них з боку підприємницького співтовариства, що можливо тільки за умови готовності суб'єктів підприємництва до інституційних трансформацій.

4.      Зміна інституційного середовища в включає створення за допомогою суб'єктів господарювання різного роду інтеграційних структур, метою діяльності яких повинні стати не тільки підвищення економічної ефективності виробництва продукції, але і активізація соціального розвитку регіонів. Базовою складовою можуть бути також малі форми підприємницької діяльності.

5.      Розробка стратегії розвитку суб'єктів аграрного підприємництва на принципах багатоукладності вимагає нових методологічних підходів до оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу аграріями, виходячи з правової типології. Відмінності майнового, організаційно-управлінського, виробничо-технологічного і іншого характеру між суб'єктами великого і малого бізнесу зумовлюють специфіку ведення господарської діяльності, а також характер формування і використання отримуваних доходів.

6.      Оптимізація методології ефективності функціонування суб'єктів підприємництва вимагає налагодження інтеграції виробничої і наукової складових. В зв'язку з цим особливо важливою є роль державних інститутів, покликаних формувати відповідне нормативно-правове, матеріально-технічне, і соціально-психологічне забезпечення.

 

Література

  1. Добра Н.В., Корнілова Є.О., Самохіна Ж.В. Енергетична безпека України та світу // Н.В. Добра, Є.О. Корнілова, Ж.В. Самохіна. – К., 2015. – 30с. 
  2. Кириленко О.В. Енергетична безпека України в умовах поточної української кризи/О.В. Кириленко// Вісн. НАН України, 2014. - № 5. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ftp://ftp.nas.gov.ua/akademperiodyka/Downloads/Visnyk_NANU/downloads/2014_05/19.pdf.
  3. Передове біопаливо: мільйон додаткових робочих місць плюс "озеленення економіки" // Український науковий клуб (http://nauka.in.ua). – 2012. – 25.01.
  4. Подолинський С.А. Вибрані твори./Упоряд.: Л.Я. Корнійчук. – К.: КНЕУ, 2000. – 328с.
  5. Подолинский С.А.Труд человека и его отношение к распределению энергии//С.А. Подолинский: Санкт-Петербург: Слово. № 4/5, 1880, С. 135—211.
  6. Руденко М.Д. Енергія прогресу: нариси з фізичної економії. / М.Д. Руденко. – К.: Мо­лодь, 1998. – 528с. – (Першотвір).
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.10.2016)
Переглядів: 220
Всього коментарів: 0