Головна » Статті » Конференція_2016_10_20-21 » Секція_5_Економічні науки

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ЛЬОНАРСТВА

Чухліб Алла

к.е.н., доцент,

доцент кафедри статистики та економічного аналізу

Національний університет біоресурсів і

природокористування України,

м. Київ

 

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ЛЬОНАРСТВА

 

Льон-довгунець - традиційна технічна культура північно-західних регіонів України.  Льон - єдине джерело натурального волокна в Україні, що має широкий спектр використання в текстильній, легкій, меблевій, будівельній, фармацевтичній та інших галузях промисловості.

Лляне волокно характеризується цінними прядильними якостями: міцністю на розрив, еластичністю, високою гігроскопічністю. Тканини з льоноволокна відрізняються екологічністю, міцністю, підвищеною теплопровідністю, довговічністю, багатогранністю використання, завдяки чому і надалі будуть користуватися підвищеним попитом.

Насіння льону містять 35-40% масла і 25% білкових речовин, незамінні жирні кислоти омега - 3, омега - 6, які ефективно впливають при лікування серцево-судинних захворювань.

Протягом багатьох десятиліть ХХ століття в Україні було створено достатній виробничий потенціал для виробництва льону, який забезпечував потреби не тільки зовнішнього, але й внутрішнього ринку в продукції льонарства. Ще в 1990 році Україна посідала друге місце за посівами льону - довгунця серед країн Європи і Азії (16-17%). Валовий збір льняного волокна становив 100 тис. т, або 13-14% від світового. Україна експортувала 60% льоноволокна, з них 20% - в країни Західної Європи, 40% - в країни ближнього зарубіжжя [2].

У 1995 році стався обвальний спад виробництва льонопродукції.

Спад виробництва  продукції льонарства був обумовлений негативним впливом загальноекономічних проблем, розбалансуванням організаційних та економічних зв'язків між льоносіючими господарствами і підприємствами первинної переробки льону, трудомісткістю продукції, високим ступенем зносу техніки, відсутністю вітчизняного виробництва спеціалізованих машин та обладнання для переробки льонопродукції, відсутністю фінансових ресурсів для розробки і впровадження інноваційних технологій вирощування і переробки льонопродукції, вузькістю сфери використання льонопродукції, відсутністю ринків збуту тощо. Внаслідок відсутності льонопродукції кризова ситуація охопила підприємства первинної переробки сировини і підприємства легкої промисловості.

Дослідження конкурентоспроможності продукції льонарства має свої особливості, пов'язані з технологічним ланцюгом виробництва льонопродукції. Зниження ефективності функціонування виробництва на одній з ланок технологічного процесу впливає на зниження якості і, відповідно, конкурентоспроможності льонопродукціі.

 Конкурентоспроможність льонопродукції - комплексна багатогранна характеристика, яка відображає сукупність властивостей, даних продукції в процесі її виробництва на всіх стадіях льоноіндустріі - від вирощування до реалізації готової продукції з льону, яка забезпечує відмінну від конкуруючої аналогічної продукції ступінь задоволення потреб споживачів, що сприяє ефективній реалізації на ринку продукції льонарства та забезпечує товаровиробників оптимальним рівнем прибутку.

Напрямки розвитку льонарства і підвищення конкурентоспроможності льонопродукції повинні ґрунтуватися на принципах пріоритетності галузі, системності, єдності економічних інтересів усіх учасників технологічного процесу виробництва льонопродукції, ефективності.

На сьогодні пріоритетними завданнями є:

  • збільшення концентрації посівів льону-довгунця, впровадження високоврожайних  сортів  льону-довгунця і інноваційних технологій його вирощування, що сприятимуть отриманню високих врожаїв високоякісної льонопродукції, ефективному використанню робочої сили та сільськогосподарської техніки, задоволенню потреб переробних підприємств в якісній льоносировині, розширенню асортименту продукції льонарства;
  • технічне переоснащення підприємств з виробництва та переробки продукції льонарства;
  • впровадження інноваційних технологій переробки лляної сировини;
  • реорганізація організаційно-економічних відносин між льоносіючими господарствами і підприємствами первинної переробки льонопродукції та впровадження інтегрованих структур для ефективної взаємодії всіх учасників технологічного ланцюгу;
  • реструктуризація асортименту продукції з льону-довгунця;
  • удосконалення системи державної підтримки льоновиробників;
  • залучення інвестиційних ресурсів та ефективне їх використання.

Реалізація вищезазначених завдань сприятиме досягненню позитивних результатів у підвищенні конкурентоспроможності продукції льонарства України на зовнішньому ринку і забезпеченні внутрішніх потреб у товарах народного споживання.

 

Литература

  1. Льноводство: реалии и перспективы: Материалы международной науч.-практ. конф., 25–27 июня 2008 г. Могилёв/ Могилёв: РУП «Институт льна». - Могилёв, 2008. – С.341–35
  2. Проблеми і перспективи розвитку галузі льонарства та коноплярства: Інформаційні матеріали до Міжнародної наук.–практ. конф., 10-12 лютого 2009р. м. Глухів [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www/minagro.gov.ua/page/762
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.10.2016)
Переглядів: 251
Всього коментарів: 0