Новодворська Вікторія

к.е.н., доцент кафедри обліку та

оподаткування в галузях економіки

Вінницький національний аграрний університет

м. Вінниця

НЕРУХОМЕ МАЙНО ЯК НЕВІД`ЄМНА СКЛАДОВА СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

На сучасному етапі розвитку аграрної економіки України значне місце посідає такий специфічний вид необоротних активів сільськогосподарського підприємства як нерухомість, яка представляє собою земельні ділянки та майно (споруди, будівлі) які розташовані на цій же земельній ділянці та є особливим об’єктом обліку. Особливої актуальності набуває проблема обліку земельних ресурсів в умовах формування та становлення ринку землі, оскільки учасники цього ринку мають потребу у достовірній інформації про стан, якість,  оцінку земельних ресурсів та ефективність їх використання у господарській діяльності.

Останні публікації з цього напрямку вказують на те, що дане питання набуває особливої актуальності, оскільки донедавна нерухомість розглядалася у складі основних засобів, а не як об’єкт нерухомого майна. Дослідженню даної проблематики присвячено чимало наукових праць. Значний внесок у дослідження  теоретико-методологічних особливостей облікового забезпечення земельних відносин внесли вченні-економісти М.Я.Дем`яненко, К.П.Дудка, Г.Г. Кірейцев, В.М.Жук, Л.К.Сук, В.В. Сопко, Я.П. Іщенко та інші науковці. Проте, цілий ряд проблем облікового відображення земельних ресурсів мають чисто теоретичне трактування та не відповідають практичному застосуванню.  

Метою даного дослідження є визначення особливостей землі як специфічної економічної категорії та об’єкта бухгалтерського обліку, удосконалення діючої методики облікового відображення  земельних ділянок.

Земельні ділянки є досить специфічним об'єктом бухгалтерського обліку, яким притаманні ознаки, які вирізняють їх від інших основних засобів, а саме: на їх вартість не нараховують знос, що в кінцевому випадку може призводити до отримання економічної вигоди.  Натомість, система обліку земельних ресурсів в даний час не є  достатньо урегульованою, оскільки має ряд суттєвих недоліків пов’язаних із відсутністю форм первинних документів для відображення земельних ділянок в обліковій системі, незначною кількістю операцій з земельними угіддями сільськогосподарського призначення та інші.

В бухгалтерському обліку земля визнається об'єктом основних засобів, і відповідно, активом. Загальновизнано, що активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому [3].  Тобто, для того щоб відповідати вимогам визнання активом, об'єкт повинен бути контрольованим господарюючим суб`єктом і призводити до отримання економічних вигод у майбутньому. Здійснення контролю над активом є критерієм його визнання та засвідчує право підприємства на використання даного об'єкта для забезпечення своїх нагальних потреб. Даний критерій визнання щодо земельних ділянок безпосередньо пов'я­заний з правами на землю, оскільки існує право власності на землю та право користування землею  [1] .

Науково доведено, що  об'єктом основних засобів є «земельна ділянка». Для відображення земельних ділянок в системі рахунків бухгалтерського обліку, підприємство повинно керуватися діючими нормами П(С)БО 7 «Основні засоби», згідно з якими земельні ділянки враховуються у складі основних засобів підприємства та обліковуються на субрахунку 101 «Земельні ділянки» [4]. Для потреб управління земельними ділянками та з врахуванням їх правового  статусу, доцільно їх розмежувати на три групи за об’єктами обліку: 1) правовий статус підприємства; 2) об’єкт бухгалтерського обліку; 3) рахунок бухгалтерського обліку.

При  побудові системи обліку земельних ділянок слід враховувати наступні особливості, притаманні тільки для даного об’єкту обліку: об’єктом обліку є не сама земля, а окремі земельні ділянки; земельні ділянки для потреб бухгалтерського обліку класифікуються як один із видів основних засобів; у відповідності до П(С)БО 7 «Основні засоби» на вартість земельних ділянок амортизація не нараховується; земля, як об’єкт основних засобів не підлягає ліквідації; первісна вартість земельної ділянки може бути збільшена тільки у разі її дооцінки; капітальні витрати, пов’язані із поліпшенням земель не відносяться на збільшення первісної вартості об’єкта, а визначаються як окремий об’єкт основних засобів на субрахунку 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель» та є об’єктом амортизації [2].

Загалом, для удосконалення обліку земельних ресурсів сільськогосподарського призначення доцільно сформувати якісне правове забезпечення, яке полягає у розробці та запровадженні окремого галузевого стандарту, що рекомендовано провідними дослідниками та має нагальну потребу у його реалізації.

Література

1. Іщенко Я.П., Іщенко М.Ю. Нормативно-правове забезпечення обліку земель сільськогосподарського призначення / Я.П. Іщенко, М.Ю. Іщенко // Збірник наукових праць. Луцький національний технічний університет. Випуск 10 (37). Ч 3. – Редкол.: відп. ред. д.е.н., професор Герасимчук З.В. – Луцьк, 2013. – С. 269-274.
2. Обліково-оціночні аспекти включення землі до економічного обороту: Колективна монографія / [В.М. Жук, Ю.С. Бездушна, Б.В. Мельничук, В.М. Метелиця,А.І. Коріненко]. К.:ННЦ «Інститут аграрної економіки».–2013.–234 с.
3. Облікова політика підприємства: Навчальний посібник / За ред. Лузана Ю.Я., Гаврилюка В.М. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Видавництво ТОВ «Юр-Агро-Веста», 2009. – 328 с.

4. П(С)БО 7 «Основні засоби», затв. наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000р.