Гузар Уляна

к.е.н.,старший викладач

Луцик Марія

к.е.н., доцент

Львівський навчально-науковий інститут

ДВНЗ «Університет банківської справи»

м. Львів

ГОТОВНІСТЬ ПРАЦІВНИКА ДО ЗДІЙСНЕННЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – ЗАПОРУКА УСПІШНОГО ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ

Проблема готовності до здійснення трудової діяльності набуває особливої актуальності в умовах становлення інтелектуального суспільства, оскільки відбувається швидке старіння професійних знань. Випускник чи спеціаліст який не розпочав активну трудову діяльність за обраним фахом за короткий проміжок часу втрачає кваліфікаційні навички та стає не конкурентноздатним на ринку праці. Сьогодні дуже важливо удосконалити систему профорієнтації молоді, щоб забезпечити вихід на ринок праці готового до активної трудової діяльності працівника, який зможе забезпечити розвиток свого творчого потенціалу, що сприятиме розвитку економіки загалом.

Готовність працівника до трудової діяльності є однією з важливих характеристик успішного трудового процесу. Тому, нашою метою є охарактеризувати поняття «готовність працівника до здійснення трудової діяльності», а також проаналізувати мету та схему готовності.

Готовність – це первинна, фундаментальна умова успішного виконання будь-якої діяльності. Важлива складова її формування – наявність відповідних якостей і, в першу чергу, схильностей та здібностей особистості до майбутньої діяльності. Готовність розвивається на основі засвоєння загальних та професійних знань, формування умінь і навичок, вдосконалення сформованих професійно важливих якостей особистості. Готовність до того чи іншого виду діяльності – це цілеспрямований вияв особистості, що включає її переконання, погляди, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, настановлення [1].

Готовність до діяльності є складним особистісним утворенням, своєрідною багаторівневою системою рис і властивостей, що у своїй сукупності дає можливість суб’єкту успішно здійснювати конкретну діяльність. Після отримання спеціального професійного навчання людина спроможна здобувати практичні навички, підвищувати рівень своєї готовності.

Схема готовності людини до діяльності в умовах знаннєвого суспільства включає: мотиваційний компонент – мотиви, які спонукають до діяльності, які полягають передусім у прагненні до саморозвитку та самоактуалізації; когнітивний компонент – сформованість умінь, необхідних для виконання функцій у знаннєвому суспільстві; полягає у формуванні компетентності, тобто здатності пристосовуватися до нових технологій (здійснювати рецепцію і трансфер технологій) за рахунок рівня освіти; емоційно-вольовий компонент – відчуття, пов’язані з виконанням роботи та реалізацією рішень, які приймає індивід; полягає у відчуттях, пов’язаних з діяльністю та прийняттям рішень у сфері знаннєвого суспільства [2].

Виникнення стану готовності до діяльності починається з постановки мети на основі потреб і мотивів (або усвідомлення людиною поставлених перед нею завдань). Далі йде вироблення плану настанов, моделей, схем майбутніх дій. Потім людина приступає до втілення готовності, яка виникла, в предметні дії, застосовує певні засоби і способи діяльності, порівнює хід і проміжні результати з поставленою метою, вносить корективи [3].

В.І.Куширець виділяє три рівні готовності до праці: професійний, передпрофесійний та непрофесійний [4, 139]. Перший полягає у здійсненні працівником певної спеціальної діяльності завдяки спеціальному навчанню і досвіду. Якщо його досвід достатньо великий, а діяльність відзначається високою якістю – це і є рівень професійної майстерності, реалізований у процесі підготовки використання знань. Непрофесійний пов'язаний з тим, що суб’єкт на підготовлений до виконання поставлених перед ним завдань, не володіє теоретичною базою знань і не має досвіду практичної діяльності. Його активність не має істотного значення в інтелектуальному процесі трудової діяльності.

Підготовку до здійснення трудової діяльності необхідно розпочинати із дошкільного та шкільного віку, тобто з раннього дитинства. Лише у такому випадку, трудова діяльність розглядатиметься як закономірний процес еволюції особистості, розвитку знань, умінь та навичок. У нових соціально-економічних умовах необхідно підготувати учнів до трудової діяльності, формувати готовність вирішувати виробничі завдання, брати активну участь у вдосконаленні та освоєнні нової техніки та технологій, активно розвивати творчий потенціал учнів, залучаючи їх до винахідницької, раціоналізаторської та дослідницької діяльності [5].

Таким чином, дуже важливе значення у професійній діяльності, сьогодні займає готовність працівника до здійснення трудової діяльності. Категорія «готовність працівника» включає в себе надзвичайно широкі характеристики, основними із яких є: кваліфікація, інтелектуальні якості та знання, мобільність, вміння працювати в команді, комунікабельність, адаптивність тощо. Але готовність до здійснення певної діяльності  - це не талант від народження, це здатність, яку повинні розвивати, насамперед, батьки – формувати готовність до професійного самовизначення змалку. Як писав Франклін Рузвельт: «Ми не завжди можемо створити майбутнє для нашої молоді, але ми завжди можемо створити молодь для майбутнього».

Література

1.  Колодюк А. Проблеми переходу до інформаційного суспільства // Політичний менеджмент. - 2004. - № 6 (9). - C.129-137 http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=34&c=607
2. Гузар У.Є. Трансформація трудової діяльності в умовах переходу до економіки знань: дис..кандидата економ.наук: 08.00.07 / Гузар Уляна Євгенівна. – Львів, 2011. – с.49.
3. Мойсеєнко А.О. Готовність населення України до діяльності в інформаційному суспільстві. // “Інформаційне Суспільство. Шлях України” [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.sociolog.in.ua/view_book.php?id=654
4. Куширець В.І. Знання як стратегічний ресурс суспільних трансформацій – К.: Знання України, 2004. – 248 с.
5. Вачевський М.В. Підготовка молоді до самостійної трудової діяльності в умовах ринкової економіки // Опубліковано: Молодь і ринок. – 2003. - №.4 (6). – С.13-18 - [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://tourlib.net/statti_others/vachev2.htm