Кравченко Сергій

кандидат ветеринарних наук, доцент

Канівець Наталія

кандидат ветеринарних наук

Бурда Тетяна

магістр ветеринарної медицини

Полтавська державна аграрна академія

м. Полтава

ЛІКУВАННЯ СОБАК У РАЗІ ПОШКОДЖЕНЬ СЕЛЕЗІНКИ

Травматичні ушкодження селезінки у собак реєструють досить часто. За нашими даними це становить 1,7–2,4 % хірургічної патології. Причинами пошкоджень селезінки є, перш за все, травми отримані тваринами при виконанні службових функцій.

Травматичні ушкодження селезінки у собак можна розділити на дві групи: відкриті (вогнепальні або нанесені холодною зброєю поранення селезінки) і закриті (розриви селезінки). Розриви селезінки, в свою чергу, класифікують на субкапсулярні (без порушення цілісності капсули) і екстракапсулярні (з розривом капсули) [1, 2].

За відкритих ушкоджень селезінки консервативна терапія, без оперативного втручання, виявляється неефективною. Спленектомія часто є єдиним дієвим методом зупинки внутрішньої кровотечі. Однак, в той же час, екстрена лапаротомія може погіршити і без того важкий стан пацієнта, а видалення селезінки, як органу, сприяє розвитку, хоча і тимчасової, але вираженої тромбоцитопенії, що посилює наслідки внутрішньої кровотечі [3–5]. З іншого боку, далеко не кожен випадок розриву селезінки вимагає оперативного втручання. Дані спеціальної літератури гуманної медицини демонструють неодноразові випадки спонтанного одужання з відновленням цілісності капсули і функцій селезінки [5]. Літературні дані, щодо таких випадків у ветеринарній медицині досить обмежені. Таким чином, виникає дилема про доцільність проведення оперативного втручання при розривах селезінки у собак.

Як альтернатива, може бути запропонована консервативна терапія із застосуванням препаратів, що впливають на згортання крові і її реологічні властивості. У зв’язку з вищевказаним, метою нашої роботи було розробити критерії оцінки ступеня тяжкості розривів селезінки на підставі ультрасонографічних ознак і запропонувати консервативну терапію у випадках, що не вимагають екстреного оперативного втручання.

Роботу проводили на кафедрі терапії Полтавської державної аграрної академії, протягом 2014–2016 рр. Собак, які надійшли після травм з підозрою на внутрішню кровотечу або без таких, досліджували клінічно і, в разі виявлення клінічних ознак крововтрати (анемія слизових оболонок, зниження температури тіла), піддавали ультразвуковому дослідженню органів черевної порожнини. За ультрасонографії враховували, перш за все, цілісність капсули селезінки, однорідність і ступінь ехогенності її паренхіми, а також наявність вільної рідини (крові) в черевній порожнині. У дослідженні було задіяно 17 собак. У разі виявлення субкапсулярних розривів, без порушення цілісності капсули, в першу добу тварині рекомендували спокій і холод на ділянку розташування селезінки. Потім проводили клінічне спостереження, зі щоденною пальпацією черевної стінки і ультрасонографію. Фармакотерапію не застосовували.

У випадках, що супроводжувались розривом капсули селезінки, подальше лікування проводили з урахуванням кількості крові в черевній порожнині. Для цього, розмістивши тварину у дорсовентральному положенні, оцінювали товщину гіпоехогенного шару навколо селезінки і співвідношення цієї величини з товщиною селезінки в області воріт. Тваринам, у яких це співвідношення перевищувало 0,3, враховуючи попередній клінічний досвід, щоб уникнути летального результату, проводили екстрену спленектомію. Собакам, у яких це число становило менше 0,3, застосовували консервативну терапію: амінокапронову кислоту внутрішньовенно в дозі 0,06 г/кг на фізіологічному розчині (в першу добу), етамзілат внутрішньовенно в дозі 15 мг/кг кожні чотири години в першу добу і далі одноразово впродовж п’яти днів, а також – вікасол внутрішньом’язово, в дозі 0,2 мг/кг в першу добу двічі, з інтервалом 12 годин, далі одноразово впродовж чотирьох днів.

В результаті дослідження було встановлено, що у тварин після консервативної терапії кількість вільної рідини в черевній порожнині зменшилась, а клінічно відмічали відновлення нормальної температури тіла та зменшення, або відсутність анемії слизових оболонок. Таким чином, запропоновану вище схему терапії слід вважати виправданою. У той же час, необхідно зазначити, що у випадках значної внутрішньої кровотечі застосування лише консервативної терапії призводить до летального результату в більшості випадків.

Література

1. Ультразвукова семіотика травми селезінки у дітей // Наукові статті [Електорнний ресурс]. – Режим доступу: http://mediclab.com.ua/index. php?newsid=13791

2. Євстахевич І. Й. Патогенетичні аспекти, хірургічна тактика і клінічні наслідки операцій на селезінці  у гематологічних хворих : автореф. дис. … д. мед. н. : спец. 14.01.31 «Гематологія та трансфузіологія» / Євстахевич І. Й. – К., 2009. – 42 с.

3. Aseervatham R, Muller M. Blunt trauma to the spleen //Aust NZJ Surg. – 2000. – May; 70 (5). – Р. 333–337.

4. Guillon F, Borie F, Millat B. Spleen trauma //J Chir (Paris) 2000 Aug. – 137. – (4). – Р. 205–213.

5. Цигельник А. М. Лапароскопическая спленэктомия при абсцессах селезенки, вызванных инфекционным эндокардитом / А. М. Цигельник, Н. А. Микушина // Бюллетень Восточно-сибирского научного центра сибирского отделения российской академии медицинских наук. – 2007. – № 4 (56). – с. 193–196.