Лігоміна Ірина

к. вет. наук, доцент

Житомирський національний агроекологічний університет

м. Житомир

КЛІНІКО-БІОХІМІЧНА ОЦІНКА БІЛКОВОГО І ПІГМЕНТНОГО ОБМІНУ У СОБАК ЗА ГЕПАТИТУ

Серед внутрішньої патології собак особливе місце займають хвороби печінки, у тому числі гепатит. Це зумовлено як несприятливою екологією, так і неповноцінною, а часто й надлишковою годівлею собак, стресами, гіподинамією, іншими хворобами, при яких ураження печінки є вторинним [1].

За даними літератури, захворювання печінки у собак становлять 32 % від усієї кількості хвороб [2]. Їх вивченню присвячена значна кількість публікацій вітчизняних і зарубіжних дослідників [3,4]. Гепатит або запалення печінки буває гострим та хронічним і характеризується розвитком запальної реакції, дистрофією та некрозом паренхіми. Патологія органу важко діагностується клінічно, оскільки часто перебігає без специфічних симптомів [5]. На думку [3] лише при уражені 70 % паренхіматозних клітин печінки з’являються типові симптоми, але на цій стадії у більшості випадків хвороба закінчується летально [6]. Тому, враховуючи вищенаведене остаточне визначення прижиттєвого діагнозу необхідно проводити на основі аналізу утримання, годівлі, клінічних симптомів, лабораторних досліджень [2–5, 7], що є вирішальними у диференційній діагностиці захворювань печінки [8].

З метою встановлення інформативності типових симптомів, а також можливостей прогнозування глибини патології було проведено клінічне дослідження тварин та проаналізовано функціональний стан органу. Із неспецифічних симптомів відмічали схуднення, яке супроводжувалось анорексію або гіпорексію, інколи пригнічення загального стану, підвищення температури тіла на 0,3 – 0,5° С, незначну тахікардію і тахіпное, тьмяність та скуйовдженість шерсті, зменшення калових мас. У пацієнтів використовували огляд склери, видимих слизових оболонок, пальпацію та перкусію печінкового поля. Важливим – специфічним симптомом захворювання печінки є жовтушність, вона спостерігалася у собак хворих на гепатит, поодиноко і лише у тих, загальний білірубін яких зростав у сироватці крові до 24,5 мкмоль/л.

Із клінічних методів діагностики захворювань печінки одним із кращих є перкусія. Основним симптомом захворювання печінки у 60 % собак, який частіше характеризує розвиток хронічного гепатиту діагностували гепатомегалію. Характерним для гостроперебігаючого гепатиту була болючість у ділянці печінкового поля.

Аналіз функціонального стану печінки ґрунтується на вивчені біохімічних процесів, які відбуваються в її клітинах. Стан білоксинтезульної функції печінки оцінювали за вмістом загального білка і білкових фракцій у сироватці крові. Концентрація його у клінічно здорових собак складала, в середньому 80,1 ± 1,64 г/л і коливалася в межах від 70,0 до 85,0 г/л, відповідно у хворих 89,1 ± 1,85 г/л. Причому гіперпротеїнемія виникає на початку захворювання а в процесі його прогресування і переродження органа йде поступове його зниження. Захворювання печінки сприяють зниженню вмісту альбумінів та збільшенню глобулінів. Так, гіпоальбумінемія добре виражена при важкоперебігаючій патології, у деяких собак концентрація альбумінів знижується до 21,0 г/л, що є несприятливим прогнозом, адже вони виконують важливу роль у транспорті речовин, які погано розчиняються у воді (ліпідів, некон'югованого білірубіну, гормонів, ліків) та підтримані нормального онкотичного тиску [4–7].

Вважливим показником функціонального стану печінки є дослідження пігментного обміну, оскільки лише в ній здійснюються всі три основні етапи метаболізму білірубіну. Порушення пігментної функції печінки характеризується зниженням поглинання, кон’югації та екскреції білірубіну в жовч, що спричинює його зростання у сироватці крові. Тому, вчені вважають, що при діагностиці захворювань печінки слід досліджувати лише загальний білірубін. У клінічно здорових собак вміст загального білірубіну становила 2,5– 6,1 ммоль/л (3,9±0,12), кон'югованого – 0,0 – 1,6 мкмоль/л (0,75±0,04). Концентрація пігменту у сироватці крові хворих на гепатит зростала майже у 6,0 (р<0,001), некон'югованого – 10 разів, порівняно з клінічно здоровими тваринами. Гіпербілірубінемія встановлена у 80 % пацієнтів, що вказує на високе діагностичне значення показника. Накопичення білірубіну у сироватці крові при даній патології пояснюється, з одного боку, порушенням кон'югації, з другого боку, порушенням кон’югації та екскреції ураженими гепатоцитами.

Література

1. Соловйова Л.М. Методи діагностики патології печінки у собак при токсичній гепатодистрофії /Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – Т. 2 (21). Ветеринарні науки. – Полтава, 2002. С. 297–300.
2. Локес П.І., Кравченко С.О., Локес-Крупка Т.П. Стан обміну білірубіну у свійських собак і котів за гепатиту /Вісник Полтавської державної аграрної академії. – Полтава, 2014. № 3. С. 98–100.
3. Левченко В.І. Поширення множинної внутрішньої патології у собак службових порід та її патогенез /В.І. Левченко, В.П. Фасоля // Наук.-тех. бюлетень Ін-ту біології тварин і Держ. НДКІ вет. препаратів та кормових добавок. – Львів, 2008. – Вип.9, №3. – С. 179–183.
4. Уша Б.В. Болезни печени собак /Б.В. Уша, И.П.Беляков. – М.:ПАЛЬМАпресс, 2002. – 36 с.
5. Функціональний стан печінки і нирок у корів Житомирського Полісся /В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П.Лігоміна, Л.М. Богатко, М.Я. Тишківський, В.І. Головаха, В.П. Москаленко // Вісн. Білоцерк. держ. аграр. ун-ту: зб. наук. пр. – Біла Церква, 2004. – Вип. 28. – С. 116 –123.
6. Доробки і перспективи ветеринарної га патології  в Україні / В.В. Влізло // Вісн. Білоцерк. держ. аграр. ун-ту: зб. наук. пр. – Біла Церква, 2000. – Вип. 13, ч 2. – С. 27 – 32.
7. Влізло В.В. Жировий гепатоз у високопродуктивних корів: Автореф. дис. д-ра вет. Наук. – К., 1998. – 34 с.
8. Локес П.І. Патологія печінки та органів сечової системи у свійських собак і котів (клініко-біохімічний статус, патогенез, діагностика, лікування): автореф. дис.. ... доктора вет. наук: спец. 16.00.01 «Діагностика і терапія тварин /П.І. Локес. – К., 2013. – 44 с.