Матухно Олена

к.т.н., доцент, доцент кафедри

Іванов Іван

к.т.н., доцент, доцент кафедри

кафедра екології,  теплотехніки та охорони праці Національної

металургійної академії України

м. Дніпропетровськ

АНАЛІЗ НАПРЯМІВ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ-ЕКОЛОГІВ В КРАЇНАХ СВІТУ

Оновлення системи освіти в Україні в нових соціально-економічних умовах вимагає глибокого вивчення і осмислення позитивного зарубіжного досвіду професійної підготовки. Сьогодні особливого значення набуває аналіз професійної підготовки фахівців екологічної сфери у вищих навчальних закладах Європи, де накопичено значний і оригінальний досвід у цьому напрямі [1, 2].

Мета дослідження – поглиблення наукових знань про специфіку підготовки фахівців для екологічної сфери в країнах світу.

Проведене дослідження показало, що напрями підготовки фахівців-екологів у різних країнах мають безпосередній зв’язок з проблемами екологічного характеру цих країн. 

Наприклад, сільське господарство – одна з головних галузей економіки Польщі. Країна, що експортує сільськогосподарську продукцію потребує жорсткого дотримання вимог якості цієї продукції, в тому числі й екологічних вимог, тому спеціалізація «Оцінка і охорона навколишнього середовища у сільському господарстві» є досить обґрунтованою.

Сполучені Штати Америки страждають від наслідків індустріалізації. Тому основні екологічні дослідження в США мають 2 напрямки: проблема чистого повітря і проблема твердих побутових відходів. Значну частину федеральних та інших важливих державних проектів, складають програми з захисту природи, вживаються заходи проти нераціонального використання природних ресурсів. Тому у країні існують наступні екологічні спеціальності: «Науки про довкілля», «Інженерія в охороні навколишнього середовища», «Менеджмент і планування довкілля».

У період швидкого економічного зростання після Другої світової війни у Японії зменшується увага до екологічної політики з боку уряду і промислових корпорацій. Як неминучий наслідок цього - забруднення навколишнього середовища  і тому одна з екологічних спеціальностей у Японії носить назву «Охорона оточуючого середовища». Завдяки пильній увазі до екологічної освіти, до формування екологічного світогляду сучасна Японія є одним зі світових лідерів у розробці нових екологічно чистих технологій. Ще одна екологічна спеціальність «Управління лісовими ресурсами» пов’язана з тим, що ліси покривають понад 66% країни, флора Японії налічує більше 700 видів дерев і чагарників і близько 3000 видів трав. Оскільки Японія розташована на островах вулканічного походження, покрита підвищеннями та горами, тому частка орних і пасовищних земель тут дуже мала. Площа земель, що використовуються під сільськогосподарські потреби, становить не більше 15 відсотків від загальної площі країни. Природні умови Японії не сприяють розвитку сільського господарства, і країна є одним з найбільших імпортерів продуктів харчування у світі. Тому «Моделювання умов експлуатації навколишнього середовища та агроекосистем»  та «Екологічне планування» є нагальними напрямами екологічної освіти у цій країні. 

Екологічна спеціалізація Австралії – «Екологія води» – пов’язана з тим, що річкова система Австралії невелика та в країні існує нестача поверхневих вод, майже три чверті Австралії являють собою пустелі та полупустелі. Нестача  поверхневих вод частково відшкодовується великими запасами підземних вод, які скупчуються в артезіанських басейнах, але артезіанські води Австралії містять багато солей, що ускладнює їх використання.

Спеціалізація екологічної освіти Аргентини – «Науки про довкілля». В країні знаходяться двадцять два національні парки, але країні притаманні усі найбільш відомі екологічні проблеми: деградація ґрунтів і прибережних зон; незаконна вирубка лісів і опустелювання земель; знищення біологічних видів; забруднення ґрунтових вод і атмосфери. Аргентина довгий час ігнорувала екологічні вимоги, але зараз виступає в ролі лідера серед країн Латинської Америки з питань екології. 

Майже в усіх перерахованих країнах існують спеціалізації пов’язані з захистом або охороною навколишнього середовища, це обґрунтовано потребою у фахівцях, що спроможні розробляти комплекси заходів, призначені для обмеження негативного впливу людської діяльності на довкілля. Не є винятком і Україна, якій притаманні екологічні проблеми, що пов’язані з забрудненням довкілля та нераціональним використанням природних ресурсів. Тому, і спеціальності за якими здійснюється підготовка фахівців-екологів у нашій країні - «Екологія» та «Технології захисту навколишнього середовища».

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого вивчення й наукового обґрунтування потребує порівняльний аналіз змісту, форм та методів підготовки спеціалістів за кордоном, поглиблення наукових знань про специфіку підготовки фахівців для екологічної сфери в країнах світу.

Література

1. Старовойт С.М. Професійна підготовка фахівців з охорони та захисту навколишнього середовища у вищих навчальних закладах Великої Британії [Текст]: автрореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / С.М. Старовойт. –Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України. – Київ, 2005. - 27 с.
2. Клименко М.О., Петрук В.Г., Мудрак О.В. та ін. Вступ до фаху [Текст]: підручн. – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2015. - 428 с.