Кісорець Петро

головний фахівець

Миколаївська філія державної установи

«Інститут охорони ґрунтів України»

с-ще Полігон, Миколаївська область

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ЕЛЕМЕНТАМИ ЖИВЛЕННЯ ТА ІНШІ АГРОХІМІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ҐРУНТІВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ЗОНІ ДІЇ ІНГУЛЕЦЬКОЇ ЗРОШУВАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Без об’єктивної оцінки кількісних і якісних агрохімічних характеристик ґрунтів неможливе вирішення питань охорони, збереження та підвищення їх родючості.

Об’єкт досліджень – ґрунти Миколаївської області в зоні дії Інгулецької зрошувальної системи (більша частина Вітовського і Снігурівського районів). Представлені вони переважно чорноземами південними та темно-каштановими ґрунтами, меншою мірою іншими типами ґрунтів, здебільшого важкосуглинкового та легкоглинистого гранулометричного складу. Мета досліджень – визначення рівнів забезпеченості гумусом, елементами мінерального живлення, а також реакції ґрунтового розчину та ступеню солонцюватості указаних ґрунтів на сучасному етапі.

В останньому турі агрохімічного обстеження (2014 р.) були досліджені ґрунти, які зрошуються, ті, що тривалий час з різних причин не поливаються, та частина ґрунтів, вилучених зі зрошення, всього на площі 47,4 тис. га. Отримані наступні результати агрохімічних досліджень ґрунтів: за реакцією ґрунтового розчину: середньокислі - 0,6 тис. га (1,3%), слабокислі - 3,9 тис. га (8,2%), нейтральні - 22,7 тис. га (47,9%), слаболужні - 20,0 тис. га (42,2%), середньолужні - 0,2 тис. га (0,4%), середньозважений водневий показник ґрунтів рН водний - 7,4 одиниці; за вмістом гумусу: дуже низький - 0,2 тис. га (0,4%), низький - 5,4 тис. га (11,4%), середній - 32,7 тис. га (69,0%), підвищений - 8,7 тис. га (18,4%), високий - 0,4 тис. га (0,8%), середньозважений показник вмісту гумусу в ґрунтах - 2,52% (за Тюріним у модифікації ЦІНАО);  за вмістом рухомого азоту: дуже низький - 33,3 тис. га (70,2%), низький - 13,3 тис. га (28,1%), середній - 0,8 тис. га (1,7%), середньозважений показник вмісту легкогідролізованого азоту - 71 мг/кг ґрунту (за Корнфілдом); за вмістом рухомого фосфору: низький - 0,2 тис. га (0,4%), середній - 6,4 тис. га (13,5%), підвищений - 12,8 тис. га (27,0%), високий - 12,3 тис. га (26,0%),  дуже високий - 15,7 тис. га (33,1%), середньозважений показник вмісту рухомого фосфору - 169 мг/кг ґрунту (за Чиріковим); за вмістом рухомого (обмінного) калію:  середній - 0,2 тис. га (0,4%), підвищений - 1,0 тис. га (2,1%), високий - 9,6 тис. га (20,3%), дуже високий - 36,6 тис. га (77,2%), середньозважений показник вмісту обмінного калію - 233 мг/кг ґрунту (за Чиріковим); за вмістом рухомого марганцю: дуже низький - 5,5 тис. га (11,6%), низький - 10,8 тис. га (22,8%), середній - 11,1 тис. га (23,4%),  підвищений - 12,0 тис. га (25,3%), високий - 5,9 тис. га (12,5%), дуже високий - 2,1 тис. га (4,4%), середньозважений показник вмісту рухомого марганцю - 10,5 мг/кг ґрунту (в буферній амонійно-ацетатній витяжці з рН 4,8 методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії); за вмістом рухомого цинку: дуже низький - 46,4 тис. га (97,9%), низький - 0,8 тис. га (1,7%),  середній - 0,2 тис. га (0,4%), середньозважений показник вмісту рухомого цинку - 0,48 мг/кг ґрунту (в буферній амонійно-ацетатній витяжці з рН 4,8 методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії).

Уперше в останньому турі агрохімічного обстеження ґрунтів на площі 27,3 тис. га проведені дослідження на вміст у них рухомої сірки та на площі 14,6 тис. га – рухомого бору. Результати агрохімічних досліджень наступні: за вмістом рухомої сірки: дуже низький - 0,2 тис. га (0,7%), низький - 4,6 тис. га (16,8%), середній - 8,7 тис. га   ( 31,9%), підвищений - 3,9 тис. га (14,3%), високий - 3,3 тис. га (12,1%), дуже високий - 6,6 тис. га (24,2%), середньозважений показник вмісту рухомої сірки - 14,7 мг/кг ґрунту (за методом ЦІНАО); за вмістом рухомого бору: високий - 0,2 тис. га (1,4%), дуже високий - 14,4 тис. га (98,6%), середньозважений показник вмісту рухомого бору - 1,8 мг/кг ґрунту (методом фотометрії з азометином Аш).

Інтенсивне зрошення земель у 70-90 роки минулого століття водами підвищеної мінералізації (1,5-2,6 г/л солей) [1] з несприятливим співвідношенням одно- і двовалентних катіонів і які є обмежено придатними для поливу (ІІ клас), що має місце на Інгулецькій зрошувальній системі, призвело до вторинного осолонцювання ґрунтів на значній площі земель, які і досі, незважаючи на значне скорочення обсягів поливу в пізніший і теперішній періоди, залишаються осолонцьованими і мають незадовільні агрономічні властивості. З обстежених 47,4 тис. га ґрунтів виявлено 32,4 тис. га, або 68,3%, вторинно солонцюватих ґрунтів, з них 26,0 тис. га (80,2%) - слабкосолонцюваті, 5,2 тис. га (16,1%) - середньосолонцюваті та 1,2 тис. га (3,7%) – сильносолонцюваті [2]. Середньозважений показник вмісту в ґрунтово-вбирному комплексі лужних катіонів (Na⁺ + K⁺) від суми усіх катіонів (Са²⁺ + Mg²⁺ + Na⁺ + K⁺) становить 4,3%.

Отже, дослідження ґрунтів області у зоні дії Інгулецької зрошувальної системи показали, що на сучасному етапі за середньозваженим показником вони є нейтральними за реакцію ґрунтового розчину, мають середній вміст гумусу та забезпечені рухомими формами елементів живлення наступним чином: азотом – на дуже низькому рівні, фосфором – на високому рівні, калієм – на дуже високому рівні, сіркою – на високому рівні, марганцем – на підвищеному рівні, цинком – на дуже низькому рівні та бором – на дуже високому рівні; понад 2/3 ґрунтів є вторинно солонцюватими, більшість яких (80,2%) – слабкосолонцюваті.

Література

1. Лозовицкий П.С. Классификация природних вод юга Украины по улучшению их химического состава перед поливом [Текст] / П.С.Лозовицкий // Агрохимия. – 2006. – №9. – С. 56-67.
2. Ґрунти. Класифікація ґрунтів за ступенем вторинної солонцюватості: ДСТУ 3866-99. – К.: Держстандарт України, 1999. – 6 с.