Павліченко Андрій

асистент, кафедра землеробства, агрохімії та ґрунтознавства

Карпук Леся

д-р с.-г. наук, доцент, кафедра землеробства, агрохімії та ґрунтознавства

Крикунова Олена

канд. с.-г. наук, доцент, кафедра землеробства, агрохімії та ґрунтознавства

Білоцерківський національний аграрний університет

м. Біла Церква

ВПЛИВ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ ТА РІВНІВ УДОБРЕННЯ НА ЗМІНУ ЗАБУР’ЯНЕНОСТІ ПЛОДОЗМІННОЇ СІВОЗМІНИ У ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

На сьогодні у вітчизняному землеробстві сегетальна рослинність займає одне з перших місць за рівнем шкодочинності на урожай сільськогосподарських  культур. Бур’яни є щорічним постійно діючим фактором, що знижує урожай господарсько-цінної продукції у всіх регіонах України. В екологічному землеробстві важливе місце в контролюванні бур’янів, що наносять величезних збитків вітчизняному рослинництву, відводиться механічному обробітку ґрунту [1]. До речі, втрати врожаю сільськогосподарських культур від бур'янів в Україні становлять 10,4% загального обсягу виробництва продукції рослинництва, більш ніж 30% всіх витрат в землеробстві припадає на регулювання рівня присутності сегетальної рослинності в агроценозах [2]. За даними ряду вітчизняних та зарубіжних дослідників, мінімальний обробіток ґрунту призводить до зростання кількості і маси як багаторічних, так і малорічних бур'янів [3, 4], а також до збільшення сухої маси сегетальних рослин. Оскільки мінімальний обробіток знижує ефективність гербіцидів, особливо ґрунтових. У багатьох країнах світу з інтенсивним веденням землеробства, в сівозмінах періодично застосовують оранку для більш ефективного контролювання небажаної рослинності в агрофітоценозах і отримання екологічно чистої продукції рослинництва, особливо для дитячого і дієтичного харчування і виробництва овочів, що споживаються у свіжому вигляді.

У наших дослідженнях встановлено, що за всіх варіантів обробітку ґрунту спостерігається зниження потенційної і актуальної забур’яненості ріллі протягом досліджень, що свідчить про високу культуру землеробства в досліді. Так, перед закладанням досліду (2013 р.) забур’яненість орного шару чорнозему насінням бур’янів у середньому становила 100,9 млн./га, забур’яненість культур сівозміни і маса бур’янів в перший рік проведення досліду (2014 р.) - 47 шт/м ² і 180,6 г/м², а на завершенні досліджень (2016 р.) ці показники зменшились відповідно на 17,5; 42,6 і 47,0% і становили 83,2 млн/га, 27 шт/м² і 95,7 г/м² .

Найвища потенційна забур’яненість орного шару ріллі в 2014 р. відмічена після систематичного десятирічного періоду обробітку чорнозему плоскорізом (92,6 млн/га фізично нормального насіння бур’янів), а найнижча – за диференційованого і тривалого мілкого обробітку ґрунту (79 – 80 млн/га).

Кількість фізично нормального насіння бур’янів в орному шарі ґрунту в 2016 р., порівняно з 2014 р., за нульового, першого, другого і третього рівнів удобрення(4т гною+N₁₇P₂₄K_24, 8т гною+N₃₄P₄₈K₄₈, 12т гною+N₅₁P₇₂K₇₂) та проведення тривалого мілкого обробітку зменшилася відповідно на 17,8;21,9;24,4 і 26,8 млн/га, а за систематичного плоскорізного обробітку – 6,2;7,3;8,7 і 10,7 млн/га. Таким чином, агротехнічна ефективність регулювання потенційної забур’яненості сівозміни за тривалого мілкого обробітку в 2,76 рази вища за безполицевого обробітку.

У 2016 р., порівняно з 2014 р., потенційна забур’яненість орного шару чорнозему за тривалого полицевого обробітку і нульового, першого, другого і третього рівнів удобрення зменшилася відповідно на 15,1;17,8; 20,4; і 21,7%, а за диференційованого – 16,6; 19,9; 22,4 і 24,2%. Як у перший рік проведення досліду (2014 р.), так і після завершення досліджень (2016 р.), найвища кількість бур’янів спостерігалася за постійного обробітку ґрунту плоскорізом. У 2014р. цей показник помітно не відрізнявся. За диференційованого і тривалого мілкого обробітку і становив в середньому 45 рослин бурянів на 1 м², а за безполицевого обробітку – 54, або 20% більше.

У 2016 р. за диференційованого і тривалого мілкого обробітку на 1м² посіву культур сівозміни налічувалось в середньому відповідно 23 і 21 рослини бур’янів, що на 11,7 і 18,4% менше, ніж на контролі.

За всі роки досліджень найбільша сира маса бур’янів зафіксована за постійного обробітку ґрунту плоскорізом. За диференційованого і  тривалого мілкого обробітку цей показник виявився вищим, порівняно з контролем, в перший рік проведення досліду, а в останній – спостерігалася зворотня закономірність. Так, в липні 2014 р. за тривалого полицевого, безполицевого, диференційованого і тривалого мілкого обробітку в середньому за варіантами досліду сира маса бур’янів становила відповідно 161,5; 220,9; 170,1 і 169,8 г/м², а після завершення досліджень – 87,2; 148,7; 76,4 і 70,5 г/м². За диференційованого і тривалого мілкого обробітку показник сирої маси бур’янів у липні 2016 р. зменшився, порівняно з контролем, на 12,4 і 19,2%, а за постійного обробітку плоскорізом – зріс в 1,7 рази.

Література

1. Марущак О.В., Макух Я.П. Бур’яни Лісостепу // Захист рослин. – 2002.– № 4.–С. 4–5.

2. Бомба М.Я. Бур’яни в посівах: теоретичні і прикладні аспекти регулювання чисельності // Захист рослин. – 2000. – № 9. – С. 2–3.

3. Ресурсозберігаючі технології механічного обробітку ґрунту в сучасному землеробстві України /І.Д. Примак, В.О. Єщенко, Ю.П. Манько та ін.; За ред. І.Д. Примака. – К.:КВЦ, 2007. – 272с.

4. Перчук В.В. Взаємодія рослин кукурудзи з бу’рянами при застосуванні різних видів сидератів та систем основного обробітку грунту в Лісостепу України: Автореф. дис..канд. с.-г. наук –Київ, 2008. – 20 с.