Головна » Статті » Конференція_2016_10_20-21 » Секція_1_Сільськогосподарські науки

ВПЛИВ НОРМИ ВИСІВУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ВІВСА В УМОВАХ ПІВДЕННОГО СТЕПУ

Когут Інна

к.с.-г. наук, доцент

Одеський державний аграрний університет

м. Одеса

 

ВПЛИВ НОРМИ ВИСІВУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ВІВСА В УМОВАХ ПІВДЕННОГО СТЕПУ

 

У сучасних умовах розвитку агропромислового виробництва України найбільш важливою проблемою є збільшення кількості й поліпшення якості продовольчого і кормового зерна. Одним із резервів підвищення валових зборів кормового зерна є неухильний ріст врожайності ранніх ярих культур – ячменю і вівса. Овес – культура з високими можливостями формування врожайності, однак її реалізація на практиці невелика [1].

Дослідження проводились у 2015 році в умовах Південного Степу шляхом закладання польових дослідів по загальноприйнятій методиці. Загальна площа досліду складала 9000 м2, посівна площа ділянки  (7,2 х 50) – 360 м2, облікова – 200м2. Повторність в досліді 4-х кратна. Попередником в досліді була кукурудза на зерно. Дослід включав у себе сорт вівса Бусол, висіяний за різних норм висіву: 4,0; 4,5; 5,0; 5,5; 6,0;  млн. схожих  насінин на 1 га.

Залежно від тривалості вегетаційного періоду та окремих його фаз змінюється зернова продуктивність вівса. Тому, важливим питанням дослідної роботи в рослинництві є вивчення основних фаз росту і розвитку культури, встановлення тривалості її вегетаційного та міжфазних періодів   [2].

Як показали дослідження довжина міжфазних періодів та вегетаційний період у вівса коливається залежно від густоти стояння.

Що стосується міжфазних періодів, то тут слід зауважити про запізнення їх настання у варіантах з розрідженими посівами, що чітко прослідковується в другій половині  вегетації культури.

Висота рослин і довжина волоті – це ознаки, які значною мірою залежать як від особливостей сорту, так і від погодних умов року. Дані досліджень вказують на зменшення висоти рослин в загущених посівах, причиною чого є висока конкуренція за фактори життя. Так, у варіанті з нормою висіву 3,5 млн. схожих насінин на 1 га середня висота рослини становила 79,2 см, а в найбільш загущеному варіанті цей показник дорівнював 62,9 см.

Довжина волоті головного стебла не є основним елементом продуктивності, але від неї залежить закладання органів, що її формують. Довжина волоті також зменшувалась із загущенням – різниця між крайніми варіантами склала 3,5 см.

Дослідження довели, що при збільшенні норми висіву формується менше колосків у волоті – у досліді це коливання відбувалося в межах 31-53 колоски.

Досить цінною кількісною ознакою є продуктивна кущистість, яка позитивно впливає на величину врожаю. Кількість стебел на рослині також мала лінійний характер змін у вигляді зменшення в напрямку від мінімальної до максимальної норми висіву – від 2,14 до 1,35 відповідно.

Величина зерен у волоті визначається кількістю колосків у ній і числом зерен в колоску. Маса 1000 зерен є не лише елементом структури врожаю, але й важливим якісним показником сорту, що визначає запас поживних речовин, схожість і життєздатність насіння, харчову і кормову цінність [3]. У різних варіантах в середньому у волоті формувалось 52-71 зерен з показником маси 1000 зерен, який коливався в межах 26,9-28,9 г. Налічуватися в колоску може від однієї до трьох зернин.

Різна кількість продуктивних стебел на рослині, зерен у волоті та їх маса стало причиною різниці в масі зерен з рослини, яка коливалася в межах  4,19 – 1,99 г.

Дослідження довели, що в розріджених посівах на рослині формуються крупні виповнені зерна з високою натурною масою, а на загущених – навпаки – зерна мілкі і невиповнені. Результатом вищезгаданого явища стало коливання в натурній масі зерна вівса в межах 405-487 г/л.

Кінцевим результатом впливу умов вирощування на ріст і розвиток сільськогосподарських культур є їх продуктивність, одним з основних показників якої є урожайність. Дані наших спостережень показали, що цей показник змінювався у вигляді параболи залежно від досліджуваних факторів і досягав максимального рівня у варіанті, де овес висівали за норми 4,5 млн. схожих насінин на 1 га – 18,0 ц/га. При цьому у наступному варіанті з нормою висіву 5,0 млн. схожих насінин на 1 га продуктивність суттєво знижувалась аж на 3,2 ц/га. Хоча суттєвої різниці з попереднім варіантом з нормою висіву 4,0 млн. схожих насінин на 1 га не відмічено.

Аналізуючи результати однорічних досліджень з впливу норми висіву на ріст, розвиток та продуктивність вівса в умовах Південного Степу можна зробити попередній висновок, що  оптимальною нормою вівса сорту Бусол є 4,0-4,5 млн. схожих насінин на 1 га і вона може коливатись від конкретних факторів: погодних умов року, рівня агротехніки, тощо.

 

Література

1. Борисоник З. Б. Сортовая агротехника овса в Степи [Текст] / З. Б. Борисоник, А. Г. Мусатов // Сортовая агротехника зернових культур. – К.: Урожай. – 1983. – С. 201- 207.

2. Павленко Т.В. Урожай и качество зерна овса в зависимости от условий минерального питания [Текст] / Т.В. Павленко // Научные труды: Научно-методический журнал. - Николаев.: Изд-во НГУ им. Петра Могилы, 2008. – Вып. 68. - С. 47-49.

3. Касбарбаев Ж. А. Формирование продуктивности посевов овса в зависимости от сортов, срока посева и удобрений [Текст] / Ж. А. Касбарбаев.,                          Е. П.  Силаченок  // Зерновое хозяйство. – 2001. – Т1 (4). – С. 33-34.

Категорія: Секція_1_Сільськогосподарські науки | Додав: Admin (19.10.2016)
Переглядів: 258
Всього коментарів: 0