Головна » Статті » Конференція_2016_10_20-21 » Секція_1_Сільськогосподарські науки

ВПЛИВ АГРОТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ НА ВОДОУТРИМУВАЛЬНУ ЗДАТНІСТЬ РОСЛИН СОЇ СОРТУ СІВЕРКА

Малиновська Ірина

д. с.-г. н., с. н. с., завідувач відділу

Юла Володимир

к. с.-г. н., с. н. с., завідувач відділу

Борко Юлія

к. с.-г. н., науковий співробітник,

ННЦ «Інститут землеробства НААН», смт. Чабани, Київська обл.

 

ВПЛИВ АГРОТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ НА ВОДОУТРИМУВАЛЬНУ ЗДАТНІСТЬ РОСЛИН СОЇ СОРТУ СІВЕРКА

 

Природно-кліматичні умови Лісостепової зони України в цілому сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур, проте недостатня стабільність урожайності та валових зборів сільськогосподарської продукції стримують розширення посівних площ. Для ефективного використання біокліматичного потенціалу зони та особливостей сучасних сортів сільськогосподарських культур важливе значення має поглиблення досліджень фізіологічних процесів рослинних організмів при застосуванні різних агрозаходів [1,2].

Дослідження проводили у стаціонарному досліді відділу адаптивних інтенсивних технологій зернових колосових культур і кукурудзи «Розробка і удосконалення технологій вирощування зернових культур на основі розширеного відтворення родючості ґрунту» ННЦ «Інститут землеробства НААН» на варіантах: 1 – внесення мінеральних добрив у дозі N20P30K30; 2 – N40P60K60; 3 – N100P60K100; 5 – N60Р90К90; 8 – N40Р40К60 + мікроелементи; 10 – контроль (без добрив); у схемі варіантів досліду 1-10 передбачається заорювання побічної продукції (Пп) попередника у сівозміні; 11 – N40Р40К60 без Пп; 12 – контроль (без добрив) без Пп. Ґрунт дослідних ділянок – темно-сірий опідзолений. У досліді висівали сою сорту Сіверка, попередник – тритикале. Площа посівної ділянки 36 м2, облікової – 24,0 м2. Повторність – чотириразова. Водоутримувальну здатність рослин визначали методом в’янення за Арландом [3].

У результаті проведених досліджень динаміки втрат води рослинами сої встановлено, що за 30-хвилинної інкубації найбільшою водоутримувальною здатністю відрізняються рослини сої варіантів із внесенням мінеральних добрив у дозі N60Р90К90 (вар. 5), втрати води в якому зменшені порівняно з варіантом із максимальною втратою води (вар. 3) у 2,0 рази. Високою водоутримувальною здатністю характеризуються рослини варіантів із внесенням мінеральних добрив у дозі N40Р40К60 та  контролю (без добрив) на фоні заорювання побічної продукції рослин (вар. 8, 10). Низькою водоутримувальною здатністю характеризуються рослини варіантів із внесенням найбільшої дози добрив (N100P60K100), варіанту із дозою добрив N40Р40К60 без заорювання побічної продукції та контролю без добрив і без внесення побічної продукції.

За подовження часу інкубування рослин до однієї і двох годин рослини варіанту з внесенням мінеральних добрив у дозі N40Р40К60 продовжують утримувати найбільшу кількість води. Рослини варіантів із внесенням найбільшої дози добрив (N100P60K100), варіанту із дозою добрив N40Р40К60 без заорювання побічної продукції та контролю без добрив і без внесення побічної продукції продовжують втрачати найбільшу кількість води. Максимальну кількість води втрачають рослини варіанту абсолютного контролю (без добрив, без побічної продукції, вар. 12).

Збільшення дози мінеральних добрив призводить до зменшення водоутримувальної здатності: за збільшення дози у 2 рази – на 12,3 %, до максимальної дози (N100P60K100) – на 66,1 % (30-хвілинне інкубування). За подовження часу інкубування до однієї години аналогічні показники склали 8,09 і 22,0 %, до двох годин – 16,0 і 17,6 % відповідно, що свідчить про неоптимальність таких доз добрив за вирощування сої – вони погіршують фізіологічний стан рослин сої і, зокрема, водоутримувальну здатність надземної частини рослин. Заорювання побічної продукції попередника збільшує водоутримувальну здатність рослин. Так, за внесення мінеральних добрив у дозі N40Р40К60 на фоні заорювання побічної продукції попередника у сівозміні водоутримувальна здатність рослин сої перевищує таку за відсутності заорювання побічної продукції за 30-хвилинної інкубації на 51,6 %, за одногодинної – на 50,5 %, за двогодинної – на 18,0 %.

Таким чином, водоутримувальна здатність біомаси рослин сої формується за участі таких агротехнічних заходів як внесення мінеральних добрив та заорювання побічної продукції попередника у сівозміні. Внесення підвищених доз добрив, як і відсутність мінерального удобрення, суттєво зменшує водоутримувальну здатність надземної частини рослин сої. Значний вплив на формування водоутримувальної здатності рослин має такий агротехнічний захід як заорювання побічної продукції попередника. Навіть за відсутності мінерального удобрення рослини варіанту із заорюванням побічної продукції характеризуються однією з найбільших значень показника водоутримувальної здатності.

 

Література

  1. Бейдеман И. Н. Ритм сезонного хода интенсивности транспирации растений при разных типах водного режима почв в различных климатических условиях / И. Н. Бейдерман // Ботанический журнал. – 1960. – Т. 45. – № 8. – С. 1108–1122.
  2. Кириллов А. Градиенты водного потенциала, транспирация и эффективное использование воды растениями сои Glycine Max L / Кириллов А., Харчук О., Козьмик Р. [и др.] // Buletinul AŞM. Ştiinţele vieţii. – 2015. – № 1. – С. 99–109.
  3. Грицаєнко З. М. Методи біологічних та агрохімічних досліджень рослин і ґрунтів / З. М. Грицаєнко, А. О. Грицаєнко, В. П. Карпенко. – К.: ЗАТ «Нічлава», 2003. – 320 с.
Категорія: Секція_1_Сільськогосподарські науки | Додав: Admin (19.10.2016)
Переглядів: 156
Всього коментарів: 0