Кобернюк  Віра

к. с.-г. н., доцент

Житомирський національний агроекологічний університет

м. Житомир

ГЕНЕАЛОГІЧНА СТРУКТУРА  КОРІВ ЧОРНО-РЯБОЇ ХУДОБИ В ПОЛІСЬКІЙ ЗОНІ УКРАЇНИ

Чорно-ряба порода великої рогатої худоби формувалася в Україні, і в поліській зоні зокрема, упродовж 20 століття з використанням генетичного потенціалу багатьох порід чорно-рябого кореня [1, 2, 3, 4, 5]. Лише протягом останніх 60 років в господарствах і племпідприємствах поліської зони використовувалися тварини остфризської, голландської, шведської, естонської, німецької, датської, голштинської та інших споріднених чорно-рябих порід, які відрізняються за  генетичним потенціалом молочної продуктивності. Тому дослідження генеалогічної структури чорно-рябої молочної худоби в поліській зоні Україні, за лінійною належністю корів, заслуговує на особливу увагу.

Мета досліджень: вивчення динаміки  генеалогічної структури чорно-рябої молочної худоби в поліській зоні Україні протягом 50-60 років, зокрема за лінійною належністю корів.

Матеріалом досліджень слугувала інформація на 4086 корів чорно-рябої породи, які записані до Державних книг племінних тварин, які використовувалися при створенні поліської популяції великої рогатої худоби чорно-рябої породи в господарствах Волинської, Житомирської і Рівненської областей.

Належність тварин до ліній і споріднених груп визначали за інформацією про батьків (за лінією батька).

Інформацію на корів, які народилися за останні 60 років, досліджували у динаміці з інтервалом 10 років.

У післявоєнний період в господарствах поліської зони було записано до ДКПТ 4086 корів чорно-рябої породи.

Чисельність корів в господарствах, які належать  зазначеному періоду, використовувалась часом нерівномірно. Було занесено у Державну книгу племінних тварин кращих корів  по Волинській області 624 голови, або 15,3%, по Житомирській відповідно 1230 голів або 30,1%, Рівненській – 2232 або 54,6%.

Обстежені корови належали більше ніж до 7 порід чорно-рябого кореня  та численних варіантів їх поєднання.

Більшість обстежених корів належали до української (74,0%), голландської (7,1), естонської (6,1), голштинської (4,5), російської (4,4), датської (1,8), німецької (1,8%) чорно-рябих порід.

Використання декількох споріднених порід чорно-рябого кореня супроводжувалося численними варіантами їх поєднання, тому поголів’я поліської зони України представлено не лише чистопородними тваринами, але й двопородним їх поєднанням.

Найбільша частка спадковості в генотипі  обстежених корів  належали   естонській – 1237 (30,3%), голландській – 494 (12,1), голштинській –  236 (5,8%) породам.

Ще більшою різноманітністю характеризуються обстежені корови за належністю до ліній.

Обстежені корови, які використовувались у  господарствах поліського регіону, характеризуються складною генеалогічною структурою. Вони належали  до більш як 60 різнотипових ліній (генеалогічні, формальні, заводські) і споріднених груп.

Більшість корів належали до голландських (1917 голови, або 46,9%), голштинських (587 і 14,4), естонських (937 і 22,9),  українських (189 і 4,6), шведських (104 і 2,5) та російських (45 і 1,1) ліній.

Найпоширеніші в регіоні голландські лінії  Аннаса Адема 30587 (1188 голів, або 29,1%), Хільтьеса Адема 3710 (436 голів, або 10,7%), Бонтьеса Адема (71 голів, або 1,7%), Адема 25437 (58 голів, або 1,4%), Рутьеса Едуарда 31646 (43 голів, або 1,1%). В основному таких тварин використовували починаючи з 60-х по 80-ті роки минулого століття.

Серед голштинських ліній найпоширеніші – Віс Бурке Айдіала 1013415 (119 голів, або 2,9%), Монтвік Чіфтейна 95679 (89 і 2,2) та Рефлекшен Соверінга 198998 ( 87 і 2,1).

До естонської селекції належать лінії Іриса ЕСНF-1033(222 голови, або 5,4%), Ліндберга Н-2363 (119 і 2,9), Франса ЕСНF-2602 (90 і 2,2), Едісона ЕСНF-801 (81 і 2), Воотера ЕСНF-1660 (65 і 1,6), Роорда Кеес ЕСНF-97 (64 і 1,6), Неро ЕСНF-173-4903 (63 і 1,5).

2090 обстежених корів, або 51,2%, отримано при "чистопородному" розведенні, тобто в межах однієї чорно-рябої породи, 1996 (48,8%) – шляхом "схрещування" порід чорно-рябого кореня. Більшість тварин отримана шляхом кросу ліній – 2918 гол., або 71,4%.

Породоутворювальні процеси при створенні поліської популяції чорно-рябої породи характеризуються інтенсивним використанням генетичного потенціалу тварин зарубіжної селекції, які визначали на певних етапах розвитку її породну, лінійну і генотипову структуру. Поряд з чистопородним розведенням споріднених чорно-рябих порід цей процес супроводжувався широкомасштабним схрещуванням чорно-рябих бугаїв-плідників з маточним поголів’ям місцевих порід: білоголової української, симентальської та червоної польської.

Література

1. Класен Х.І. Чорно-ряба порода / Х.І. Класен, М.С. Пелехатий // Племінна робота з породами великої рогатої худоби. – К.: Урожай, 1970. – С. 185–226.
2. Невада В.Ю. Чорно-ряба порода / В.Ю. Невада, М.С. Пелехатий // Скотарство: підруч. / за ред. В.Ю. Невади. – К.: Урожай, 1979. – С. 14–26.
3. Пелехатий М.С. Особливості породоутворювального процесу у відкритій породній  популяції молочної худоби / М.С. Пелехатий, Л.М. Гунтік, В.В. Кобернюк // Вісник ДАЕУ. – 2007. – №1. – С. 106–116.
4. Пелехатый Н.С. Совершенствование черно-пестрого скота на Украине / Н.С. Пелехатый // Животноводство. – 1975. – №1. – С. 13–17.
5. Щербатий З.Є. Аналіз генеалогічної структури стада корів української чорно-рябої молочної породи / З.Є.Щербатий, Ю.Г.Кропивка, С.Й.Кропивка // Біологічні і технічні аспекти виробництва та переробки продукції тваринництва в контексті євроінтеграції: мат. між.наук.-прак.конф.,присвяченої 90-річчю Подільського ДАТУ 21-23 травня 2009. - Кам'янець-Подільський, 2009. – С. 186-187.