Коновальчук Марина

к пед.н., доцент, завідувач Регіонального центру ІОД НАПН УКраїни

Чернігівський національний педагогічний

університет імені Т. Г. Шевченка

м. Чернігів

КОУЧИНГ ЯК ЕФЕКТИНА ТЕХНОЛОГІЯ НАДАННЯ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ У ПЕДАГОГІЧНИХ ВНЗ

В Україні проблема надання якісних освітніх послуг у вищій школі сьогодні стоїть надзвичайно гостро, вона пов’язані з необхідністю відходу від пострадянської свідомості, розвитку активних громадян з європейськими цінностями, бажанням самим здійснювати освітні перетворення засобами нових технологій, інтеграції науки, освіти, громадської діяльності.

Сучасний університет включається у мережеву форму взаємодії з іншими науковими інституціями, поєднуючи завдання місцевого, національного та глобального рівнів, здійснюючи розвиток студентів як активних перетворювачів себе, міста, країни.

Проблемою специфіки освітніх послуг займаються такі сучасні дослідники: С. Багдік’ян, Т. Оболенська, В. Александров, В. Сенашенко, Ю.Гава та ін. Вони зазначають, що освітні послуги, як суспільний товар, мають свою споживчу вартість, яка може бути виражена якістю, глибиною та характером наданих знань. Отже, освіта, як специфічна сфера діяльності, становить інтерес для економічного аналізу. Так, освітні послуги, на думку С.В. Багдік’яна, можна охарактеризувати як цілеспрямований систематичний процес передачі та отримання знань, інформації, вмінь і навичок та результат інтелектуального, культурного, духовного, соціально-економічного розвитку суспільства та держави [2].

У складній економічній ситуації залишаться тільки ті ВНЗ, які переорієнтуються на науково-інноваційну діяльність і зможуть добре заробляти, виконуючи науково-дослідні розробки, а також застосовувати інноваційні, компетентнісно та особистісно орієнтовані технології в освітньому процесі. Тому вихід один – ВНЗ повинні зосередити свою увагу на науково-інноваційній діяльності. З розвитком ринку освітніх послуг відбувається усвідомлення необхідності використання маркетингу в управлінській та науково-інноваційній діяльності освітніх закладів, здійснення навчального коучинг-процесу.

Одним із головних завдань будь-якого навчання є не лише навчити чомусь, але, передусім, навчити вчитися: отримувати, знаходити, вишукувати необхідні знання. Саме коучинг запускає механізми через особистісну мотивацію студентів самостійно отримувати знання. 

Коучинг – це свого роду партнерство, і для того, щоб взаємодія коуча й студентів була продуктивною, необхідні відповідність і довіра партнерів. Особистісний контакт і довіра між коучем і студентами є обов’язковою умовою.

В контексті нашої теми коучинг – це процес співпраці та взаєморозвитку викладачів і студентів, у якому викладач ефективно організовує процес пошуку студентами кращих відповідей на питання, що їх цікавлять. Коуч допомагає студентам розвиватися, закріплювати нові навички і досягати високих результатів у своїй майбутній професії. Адаптація вищої школи до нових умов у соціальному, економічному, політичному житті може відбутися лише на основі позитивного ставлення до особистості студента, розкриття його можливостей.

Коучинг є ефективним, коли: 

• студент розуміє, що існує різниця між тим, хто він є, і тим, ким хотів би бути; 

• студент готовий думати новим, незвичним для нього способом; 
• студент готовий вислуховувати і сприймати критику на свою адресу; 
• студент готовий до здійснення необхідних змін і діє відповідно; 
• студент погоджується з тим, що за результат несе відповідальність лише він сам, а не коуч-викладач. 

Н. В. Афанасьєв розглядає коучинг як процес, що спрямований на підтримку поліпшення навичок, вмінь, потенціалу та креативності, якими вже володіє студент (слухач). Головною відмінною рисою коучингу є те, що він не спирається на знання, досвід, мудрість чи передбачення коуча, а, головним чином, спирається на здатність людини вчитися самому і творчо діяти [1].

У процесі експериментальної діяльності нами змодельовано визначення коучингу у ВНЗ як системи принципів, прийомів, умов, за яких здійснюється максимальне розкриття і ефективна реалізація власного педагогічно-творчого потенціалу студента. При цьому особистість самостійно визначає мету, завдання власної освітньої діяльності й досягає цілей за допомогою педагога-фасилітатора в процесі формальної та неформальної освіти в креативному освітньому середовищі ВНЗ». Нами виявлено, що значну роль в цьому процесі відіграє креативне освітнє середовище вишу, тобто  таке оточення, в якому завдяки фасилітації педагога відбувається позитивний рух до вершини зростання ролі суб'єкта (студента) як організуючого фактору, в якому гармонізується стан людини, нейтралізуються наслідки стресу, розвиваються творчі здібності, здійснюється самореалізація особистості студента на духовному та творчому рівнях.

Література

1. Афанасьев М. В. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців / Укл. М. В. Афанасьев; [наукове кер. д.е.н., проф. В.С. Пономаренка]. – Харків : Вид. ХНЕУ, 2008. – 244 с.
2. Багдік’ян С.В. Освітні послуги: дослідження поняття, класифікація, базові характеристики / С.В. Багдік’ян // Економіка, Менеджмент, Підприємництво. – 2010. – № 22 (1). – С. 97–100.
3. Інша освіта [за редакцією Кнюпа Ю.] Посібник для тренерів неформальної освіти. – Київ. – 2015. – 70 с.