Головна » Статті » Конференція_2016_05_19-20 » Секція_5_Економічні науки

РОЗВИТОК ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІД ВПЛИВОМ СТАТИЧНОЇ ТА ДИНАМІЧНОЇ БАЛАНСОВИХ ТЕОРІЙ

Кебко Володимир

аспірант

Науковий керівник: д.е.н., професор Жук В.М.

ННЦ «Інститут аграрної економіки,

м. Київ

 

РОЗВИТОК ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІД ВПЛИВОМ СТАТИЧНОЇ ТА ДИНАМІЧНОЇ БАЛАНСОВИХ ТЕОРІЙ

 

Фінансова звітність – це практично єдине джерело інформації про стан та діяльність підприємства для зовнішніх зацікавлених користувачів. При цьому її ключовим компонентом уже впродовж тривалого часу був і залишається бухгалтерський баланс. Останній, на відміну від решти нині чинних форм фінансової звітності, має теоретичну платформу, яка визначає та пояснює принципи його формування і розвитку. Мова йде про теорії балансу.

В переважній більшості наукових джерел розглядаються лише дві балансові теорії: статична і динамічна. Проте детальніший аналіз засвідчує, що такий поділ не є вичерпним. Так, окремі вчені виділяють також органічну та еволюційно-адаптивну балансові теорії. Незважаючи на відсутність одностайної думки щодо кількості теорій балансу, науковці єдині у твердженні, що головною причиною появи тієї чи іншої балансової теорії є протиріччя, зумовлені переслідуванням різних цілей складання бухгалтерського балансу [3].

При цьому найяскравішим визнається протиріччя між прагненням визначити реальну платоспроможність господарюючого суб’єкта і відобразити фактичні фінансові результати його діяльності. Саме орієнтація на задоволення цих прагнень лягла в основу поділу балансових теорій на статичну і динамічну.

Статична інтерпретація балансу передбачає максимальне задоволення потреб кредиторів. При цьому актив відображає майно, яким володіє підприємство і яке може бути використане для погашення його боргових зобов’язань, тоді як пасив є віддзеркаленням таких боргів [2]. Так, наприклад, розділ «Власний капітал» сучасного Звіту про фінансовий стан прихильниками даної теорії інтерпретувався як борг підприємства перед власниками.

Такий підхід до структурної побудови балансу зумовив відповідні зміни в обліковій методології, а саме:

  • критеріях віднесення об’єкту обліку до активу (пасиву). До активу балансу зараховувалося лише майно, яке є власністю підприємства і може бути реалізоване. Кошти господарюючого суб’єкта, спрямовані не на придбання потенційного збутового майна, визнавалися його збитками;
  • послідовності розміщення статей у балансі. Оскільки будь-яке майно підприємства розглядалося з точки зору його потенційної швидкості переведення в грошовий еквівалент, то всі статті балансу групувалися за ступенем зростання ліквідності;
  • підборі методів оцінки. Орієнтація статичної теорії на задоволення боргових вимог зумовила застосування в обліку оцінки за цінами можливого продажу, що призвело до застосування такого підходу, як переоцінка.

Теорія динамічного балансу місію складання балансу вбачає у задоволенні потреб та інтересів власників бізнесу, які полягають у отриманні інформації про фінансові результати діяльності підприємства [1]. Тому елементи активу та пасиву розглядаються як окремі стадії руху витрат і доходів підприємства.

Динамічна інтерпретація структури, змісту та призначення балансу також привнесла ряд новацій у методологію бухгалтерського обліку, які стосувалися:

  • критеріїв визнання активу. Активом може бути визнаний лише той об’єкт, отримання якого супроводжувалося понесенням грошових витрат. Так, наприклад, безоплатно отримане майно не може бути відображене в балансі, оскільки підприємство не здійснило жодних витрат, щоб стати його власником;
  • послідовності розміщення статей у балансі. Елементи активу балансу групуються, виходячи з терміну окупності понесених для їх отримання витрат (оборотні і необоротні);
  • підходу до оцінки. Для того щоб власник мав змогу визначити фінансовий результат діяльності підприємства чи окремої господарської операції, майно підлягало оцінці за собівартістю (фактично понесеними витратами). Переоцінка в обліку не допускалася, щоб уникнути викривлення в обчисленні прибутку (збитку).

Розкриваючи різні цілі складання фінансової звітності, статична і динамічна концепції балансу проілюстрували альтернативні варіанти облікової методології, які легко поєднуються та лежать в основі сучасного Звіту про фінансовий стан. Так, наприклад, враховуючи ідеї динамічної теорії балансу, в обліку закріплено принцип історичної (фактичної) собівартості, а активи ранжуються на оборотні і необоротні. Під впливом статичної концепції в обліку допускається переоцінка основних засобів, а майно підприємства визнається активом тільки за умови наявності у господарюючого суб’єкта права власності на нього.

Описане вище практичне сполучення ідей головних балансових теорій, на перший погляд, вирішує низку суперечностей, що існували впродовж десятків років. Проте насправді таке змішування стає причиною того, що сучасний баланс не в змозі бути достовірною основою ні для визначення рівня платоспроможності підприємства, ні для оцінки фінансового результату його діяльності.

 

Література

  1. Булгакова, С. В. Бухгалтерская мысль и балансоведение [Текст] : Методические указания и тесты: учеб. пособ. / С. В. Булгакова. – Воронеж : Воронежский государственный университет, 2003. – 32 с.
  2. Заббарова, О. А. Балансоведение [Текст] : учебное пособие / О. А. 3аббарова. – М. : КНОРУС, 2007. – 256 с.
  3. Пилипенко, Л. М. Балансові теорії, еволюційно-змістові та структурні аспекти / Л. М. Пилипенко // Lviv Polytechnic National University Institutional Repository [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/12552/1/59_305-310_Vis_722_menegment.pdf.
Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.05.2016)
Переглядів: 286
Всього коментарів: 0