Головна » Статті » Конференція_2016_05_19-20 » Секція_5_Економічні науки

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ-РУШІЙНА СИЛА РОЗВИТКУ КРАЇНИ

Потапкіна Леся

к.пед.н., доцент

ПВНЗ «Університет економіки і підприємництва»

м. Хмельницький

 

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ-РУШІЙНА СИЛА РОЗВИТКУ КРАЇНИ

 

Досвід розвинених країн свідчить, що в умовах глобальної конкуренції на світовому ринку виграє той, хто має розвинену інфраструктуру реалізації нововведень, хто володіє найефективнішим механізмом інноваційної діяльності і використовує увесь діапазон технологій створення та реалізації інновацій.

Під інноваційною інфраструктурою розуміється сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих організацій, систем, необхідних і достатніх для ефективного здійснення інноваційної діяльності та реалізації нововведень. Інноваційна інфраструктура об'єднує організації різних видів: фірми, інвесторів, посередників, наукові та державні установи, які своєю діяльністю охоплюють увесь інноваційний цикл – від генерації науково-технічної ідеї до реалізації нововведення. Метою створення інфраструктури є забезпечення як комплексної інноваційної діяльності, так і збереження та розвиток науково-технічного потенціалу країни в інтересах суспільства, включаючи подолання спаду виробництва, його структурну перебудову, зміни номенклатури виробів, створення нової продукції, нових виробничих процесів.

 Інноваційна діяльність нині є визначальним засобом підвищення конкурентоспроможності підприємства на ринку. Промислово розвинені країни, в яких розробка інноваційної продукції є пріоритетом державної політики, займають передові позиції в світі за всіма показниками розвитку економіки. Катастрофічний спад економічної активності останніх років в Україні вимагає розробки нетрадиційних технологій і схем організації виробництва продукції для того, щоб не залишитися країною з відсталою економікою, зробити її конкурентоспроможною на світовому ринку. Тому головною метою державної інноваційної політики має бути створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних і безпечних технологій для виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

Розвиток інноваційної діяльності – один з основних шляхів виходу економіки України з кризової ситуації і отримання високого рівня прибутку. При цьому важливо враховувати світовий досвід організації інноваційного процесу. Серцевиною інноваційної діяльності на підприємстві є освоєння (комерціалізація) нових видів продукції або методів її виробництва, доставки і реалізації. Визначаючи напрями інноваційної діяльності, керівництво фірми вирішує, на чому зосереджувати увагу: на продуктових чи технологічних інноваціях.

Інноваційна діяльність у повному обсязі має комплексний, системний характер і охоплює такі види роботи, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів, організацію дослідницької роботи, інженерно-технічну діяльність, яка об'єднує винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-технічних об'єктів, інформаційну та маркетингову діяльність.

В Україні створено достатню правову базу для переходу до інноваційного типу розвитку продуктивних сил. Запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки України проголошене в Посланні Президента України до Верховної ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки». Інноваційні процеси регулюються концепцією науково-технічного та інноваційного розвитку України, Законами України «Про інноваційну діяльність» та «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні». У 2004 р. була прийнята «Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 роки», реалізовуючи яку українські науковці приступили до вироблення концепції інноваційної моделі розвитку економіки. Але роль і місце національної інноваційної системи в даній концепції не визначено, не конкретизована її структура, а аналізуються лише окремі сегменти. Вивчаються особливості формування інституційного пристрою інноваційної економіки, технологічні пріоритети інноваційного розвитку виробничої сфери економіки, фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності, розвиток інноваційного підприємництва, ринок об’єктів права промислової власності, державна політика в національній інноваційній системі [1].

Відомо, що за рахунок реалізації продуктів інноваційної діяльності в промислово розвинених країнах забезпечується 20% і більше приросту національного доходу [1]. Окрім цього, однією з найвагоміших характеристик та ознак сучасного суспільства є глобальні зміни суспільного буття, способу життя та колективної свідомості: утворення, що намагаються зберігати традиційність, незмінність змісту, структури і форм, нездатні адаптуватися до нових умов, неминуче втрачають актуальність та значимість; водночас загальносуспільної ваги набувають ті духовно-інтелектуальні, соціальні та економічні явища і процеси, які відзначаються гнучкістю, мобільністю, спроможністю до змін, відкритістю та готовністю до нового реф. 

Тобто нині мають місце процеси осмислення накопиченого людством досвіду, на цій основі – формування нових підходів до сенсу буття, самого способу життя як творчої самореалізації кожної особистості, творчого розвитку та існування суспільства в цілому, в якому інноваційність є однією з найважливіших ознак будь-якої діяльності, утворення, явища тощо.

Література

1. Макаренко Є. В. Особливості інноваційного розвитку європейських країн / Є.В. Макаренко // Проблеми науки. – 2008. - №7. – С.39-42.

Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.05.2016)
Переглядів: 431
Всього коментарів: 0