| Головна » Статті » Конференція_2016_05_19-20 » Секція_5_Економічні науки |
Шаповал Юлія аспірантка, молодший науковий співробітник Науковий керівник: д.е.н., професор Шелудько Н.М. ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» м. Київ
ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ В УКРАЇНІ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ РЕГУЛЮВАННЯ
Більш широке використання ЕГ як нової форми грошей та відсутність усталеного правового регулювання ЕГ актуалізують дане дослідження. Визначення «електронні гроші» постійно розширюється, а сама можливість удосконалення поняття ЕГ передбачається у регуляторних актах (дефініція ЕГ має бути достатньо широкою, щоб уникнути затримки у впровадженні технологічних нововведень та охопити не тільки всі види ЕГ, наявні на сучасному ринку, а також і ті продукти, які можуть з’явитися в майбутньому) [1]. Водночас, незважаючи на різноманіття визначень ЕГ, не сформовано єдиний підхід до регулювання ЕГ. 27 липня 2009 року Рада ЄС затвердила нову Директиву про ЕГ, згідно якої ЕГ означають грошову вартість, зберігаються на електронному пристрої, в тому числі магнітному, випускаються для отримання коштів з метою здійснення платіжних операцій та приймаються фізичною або юридичною особою, відмінною від установи-емітента ЕГ [1]. ЕГ – це абсолютно нова форма грошей, що вимагає особливого типу регулювання. ЕГ характеризуються безготівковою сферою обігу, відсутністю реального забезпечення, електронною формою існування. Виокремлюють два типи ЕГ: ті, що емітуються державними інститутами (фіантні, їх масштаб використання − загальний), та віртуальні (емітуються приватними інститутами, нефіантні, їх масштаб застосування – обмежений). У 2013 р. орган Міністерства фінансів США (FinCEN) представив керівний документ, за яким розрізняються реальна валюта (монети і паперові гроші США або будь-якої іншої країни), що слугує законним платіжним засобом, знаходиться в обігу і прийнята в якості засобу обміну в країні випуску, та віртуальна, що є засобом обміну і функціонує як валюта в деяких середовищах, але не має статусу законного засобу платежу в будь-якій юрисдикції [2]. Віртуальна валюта за FATF визначається як цифрове представлення вартості, яка може бути продана в цифровий формі, і виконує функції засобу обміну, одиниці обліку, засобу збереження вартості, але не має статусу законного платіжного засобу обігу в будь-якій юрисдикції [3]. FATF розрізняє ті, що конвертуються у реальну валюту, та ті, що не конвертуються; централізовані (мають єдиний адміністративний контролюючий орган) та децентралізовані віртуальні валюти. У жовтні 2012 р. ЄЦБ опублікував доповідь щодо статусу Bitcoin і проаналізував його юридичний зміст на відповідність до чинного законодавства ЄС. Було висловлено припущення про те, що Bitcoin може мати правовий статус аналогічний ЕГ. З 2015 р. ЄЦБ визначає віртуальну валюту як цифрове представлення вартості, не випущеної центральним банком, кредитною установою або установою-ЕГ; яка за деяких обставин може використовуватися як альтернатива грошам. Зміни стосувалися виключення положення про те, що віртуальні валюти не мають характеру високоліквідного активу, та відмови від терміну «нерегульований». Слід зазначити, що нинішнє визначення ЄЦБ віртуальної валюти включає в себе термін «цифрове представлення вартості» раніше невідомих економічній науці, в той час як попереднє визначення базувалося на понятті «електронні гроші». Щодо вітчизняного підходу, то у 2001 р. було прийнято ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який не визначив поняття ЕГ, оскільки не було ясно, чи розповсюджуються ці правила регулювання діяльності щодо переказу коштів та платіжних систем на сегмент ЕГ. У 2008 р. НБУ визначив використання ЕГ як сукупність відносин, а з 2012 р. як одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі [4]. Окремі положення щодо обмеження емітентів ЕГ (ЕГ мають випускаються лише банками, хоча окремі функції з обслуговування системи можуть виконуватись агентами банків) та видів операцій з ЕГ негативно вплинули на розвиток ринку ЕГ в Україні (вимоги, що ЕГ мають випускатися лише в гривні). У 2015 р. НБУ вніс ряд змін до положення про ЕГ, зокрема, щодо правил здійснення операцій з ЕГ емітента-нерезидента. Проте залишається необхідність у наданні права на випуск електронних грошей не лише банкам, а й операторам ЕГ. Слід розширити сферу використання ЕГ (у всіх розрахунках не лише фізичних осіб, а й в тому числі з юридичними особами та органами державної влади). Варто зазначити, що існує потреба у створенні законодавчої бази для регулювання випуску та обігу віртуальних валют і Bitcoin, адже сьогодні НБУ розглядає «віртуальну валюту/крипто валюту» Bitcoin як грошовий сурогат, який не має забезпечення реальною вартістю і не може використовуватися фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це протирічить нормам українського законодавства. Зміни у функціонуванні ЕГ в Україні повинні супроводжуватися відповідними реформами в оподаткуванні та вирішенням проблеми можливого використання ЕГ в схемах, спрямованих на відмивання грошей і фінансування тероризму (в тому числі через спрощену ідентифікацію клієнтів). Отже, перспективи розвитку ЕГ в Україні залежать від їх регулювання та зростання технологій, які б підвищили безпеку цього платіжного інструмента.
Література
| |
| Категорія: Секція_5_Економічні науки | Додав: Admin (19.05.2016) | |
| Переглядів: 400 |
| Всього коментарів: 0 | |
