Головна » Статті » Конференція_2016_05_19-20 » Секція_3_Ветеринарні науки

УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТВАРИН

Зубенко Ольга

к.б. н., старший викладач

Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького

м. Черкаси

 

УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТВАРИН

 

Сьогодні в Україні тваринництво є однією зі стратегічних галузей сільського господарства, рівень і розвиток якої значною мірою визначає продовольчу безпеку держави і якість харчування населення. Зміни і ускладнення в епізоотичній ситуації, небезпечність інфекційних хвороб, їх економічне і соціальне значення зобов’язують всі прошарки населення більше уваги приділяти цій проблемі [1].

Інфекційність хвороб пов’язана з властивостями їх збудників. Збудниками інфекційних хвороб тварин є віруси, бактерії, рикетсії, мікоплазми, гриби, найпростіші організми. Збудники мають здатність передаватися від однієї тварини до іншої (зоонозна інфекція), від тварин до людей (зооантропонозна інфекція) і навпаки (антропозоонозна інфекція). Крім того, останнім часом тварини, і не лише свійські, стали причиною поширення тяжких для людини хвороб. Зараз вченим відомо понад 150 заразних хвороб спільних для тварин і людей. При цьому близько 100 з них виявлено у домашніх тварин. Останнім часом був виявлений пріон, який уражує тварин і людей та принципово відрізняється від усіх інших збудників. Крім того, не слід забувати, що укус будь-якої тварини може ускладнитися правцем чи сепсисом [2].

Таблиця 1.

Захворювання небезпечні для людини, які можуть переносити тварини 

Тварина

Хвороба

Пацюки, миші

Сказ, лептоспіроз, туляремія, садоку (хвороба укусу пацюків), чума, псевдотуберкульоз, токсоплазмоз, кліщовий енцефаліт, хламідіоз, лістеріоз, меліоідоз

Водяні пацюки, видри, ондатри, нутрії

Сказ, лептоспіроз, туляремія, садоку, чума

Зайці, білки

Сказ, токсоплазмоз

Куниці, лисиці

Сказ, лептоспіроз, туляремія, чума, лістеріоз, псевдотуберкульоз, меліоідоз, токсоплазмоз, хламідіоз, кліщовий енцефаліт

Кози, вівці

Бруцельоз, кліщовий енцефаліт

Кролики

Сказ, лістеріоз, ерізепілоід

Летючі миші

Сказ

Коти, собаки

Сказ, лептоспіроз, хламідіоз, токсоплазмоз

Папуги, голуби, кури, гуси

Орнітоз

 

Але найбільшу небезпеку серед антропозоонозних захворювань викликає сказ – гостра інфекційна хвороба людини і тварин, яка характеризується ураженням центральної нервової системи.

Відповідно до даних Міністерства охорони здоров’я України за останні 10 років зареєстровано 29 випадків захворювання людей на сказ у 15-ти областях (Київській, Харківській, Миколаївській, Донецькій, Кіровоградській, Чернігівській, Одеській, Херсонській, Луганській, Львівській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Сумській, Тернопільській та у м. Києві) [4].

Умовами виникнення інфекційних хвороб тварин є наявність етіологічного чинника (збудника), сприйнятливої тварини та сприятливих умов. Іноді зараження виникає лише за умови поєднання кількох збудників (асоційована інфекція). Патогенну дію етіологічного чинника визначає вірулентність збудників. За наявності асоційованої інфекції вона залежить від взаємодії мікробів: за синергізму ушкоджувальна дія яскраво виражена, а за антагонізму патогенні властивості мікробів нейтралізуються. За певних умов інфекція може набувати ознак ензоотії (поширюватись у межах одного господарства) та епізоотії (на значних територіях), або панзоотії, охоплюючи всю країну чи континент.

Найяскравішим прикладом є епізоотична ситуація щодо африканської чуми свиней, яка набула неконтрольованого поширення, катаральної лихоманки (блутангу), Ку-лихоманки. Ці хвороби сторіччями циркулювали в Африці не виходячи за межі континенту, але коли руйнуються природні вогнища циркуляції патогенних мікроорганізмів в природі, вони поширюються практично по всій планеті, що, безумовно, несе загрозу для епізоотичної та епідеміологічної ситуації і в Україні. Необхідно зазначити, що заходи з ліквідації цих хвороб вимагають знищення всіх хворих, підозрілих у захворюванні та сприйнятливих тварин у неблагополучних пунктах та загрозливих зонах, що призводить до значних економічних збитків. Поширення асоційованих інфекцій обумовлює проблеми діагностичного, лікувального, профілактичного плану [3].

Сприйнятливість тварин до інфекції залежить від стану імунітету та неспецифічних чинників захисту, а також від наявності видового бар'єру (наприклад, коні, на відміну від парнокопитних, не хворіють на ящур). Деякі збудники з часом модифікуються і можуть долати видові бар'єри. Реакція організму спрямована на нейтралізацію та елімінацію патогенного збудника. Залежно від результату цього протистояння можливий різний розвиток хвороби: одужання або перебування інфекційного збудника протягом певного часу в організмі без ознак захворювання (персистентна інфекція) [2].

Лише сучасні методи діагностики, зокрема молекулярно-генетична, з урахуванням епізоотологічних, клінічних і патолого-анатомічних даних дають можливість своєчасно і якісно встановлювати діагноз, підтверджувати або спростовувати його, диференціювати збудників хвороб.

 

Література

  1. Апатенко В. Інфекційні хвороби тварин [Текст] / В. Апатенко, Д. Мороз // Агробізнес сьогодні. – 2010. - №13 (188). – С. 32-43.
  2. Апатенко В. М. Опасные вирусные инфекции сельскохозяйственных животных [Текст] / В. М. Апатенко. – К., 1991. – 144 с.
  3. Нахмансон В. М., Бурба Л. Г. Дифференциальная диагностика инфекционных болезней сельскохозяйственных животных: справочник [Текст] / В. М. Нахмансон, Л. Г. Бурба. – М., 1990. – 255 с.
  4. Сказ входить до першої п'ятірки хвороб, спільних для людини і тварин [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http // vet.gov.ua/node/2048 (дата звернення 27.04.2016).
Категорія: Секція_3_Ветеринарні науки | Додав: Admin (19.05.2016)
Переглядів: 805
Всього коментарів: 0